Сергій Воронін
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Олександрович Воронін
Народження	24 березня 1987(1987-03-24)[1][2] (37 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст	184 см
Вага	72 кг
Громадянство	Україна
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Лівий берег»
Номер	5
Юнацькі клуби
2001—2002 2002—2003 2003—2004	«Арсенал» (Київ) «Динамо» (Київ) ФК «Відрадний» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2004–2007 «Динамо» 0 (0) 2004—2006 →  «Динамо-3» (Київ) 29 (2) 2005 →  «Динамо-2» (Київ) 5 (0) 2006—2007 →  «ЦСКА» (Київ) 5 (0) 2007—2008 «Лехія» (Гданськ) 0 (0) 2008—2009 «Княжа-2» (Щасливе) 18 (1) 2009 «Нафком» (Бровари) 10 (4) 2009—2011 «Нива» (Вінниця) 38 (7) 2011—2014 «Севастополь» 65 (1) 2012 →  «Севастополь-2» 2 (0) 2014—2015 «Волинь» (Луцьк) 4 (0) 2015—2018 «Сталь» (Кам'янське) 34 (0) 2018 «Суми» 9 (0) 2018—2019 ФК «Львів» 15 (2) 2019 «Чорноморець» (Одеса) 15 (0) 2020 «Калуш» 0 (0) 2020 «Кривбас» 0 (0) 2021– «Лівий берег» 10 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2005 Україна (U-18) 4 (0) 2005 Україна (U-19) 1 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 15 травня 2022.

Сергі́й Олекса́ндрович Воро́нін (нар. 24 березня 1987, Київ, УРСР, СРСР) — український футболіст, захисник клубу «Лівий берег» (Київ).

Сергій народився 24 березня 1987 року в Києві. Його батько працював в «Київенерго», а мати в одному з готелів міста. Батько Сергія захоплювався футболом, хокеєм та боротьбою і саме він привів його в футбольну секцію^[3].

Починав грати у футбол у школі «Восход», перший тренер — Віктор Григорович Новак. Потім Олександр Васильович Петраков запросив його в школу київського «Динамо»^[3].

В ДЮФЛ виступав за київські команди «Арсенал», «Динамо» і «Відрадний».

На початку 2004 року потрапив у «Динамо-3», яке виступало у Другій лізі України. Свій перший професійний контракт підписав з київським «Динамо» 24 березня 2005 року в день свого 18-річчя^[3].

Всього за третю динамівську команду він зіграв 28 матчів та забив 2 голи. 2005 року провів 5 матчів за «Динамо-2» в Першій лізі. Першу половину сезону 2006/07 провів на правах оренди в київському ЦСКА та зіграв 5 матчів в команді^[3].

У серпні 2007 року перейшов на правах вільного агента в польську «Лехію» з Гданська, підписавши річний контракт^[4][5][6]. Однак за основний склад Воронін так і не зіграв, тренуючись переважно з резервною командою. Також Воронін грав за другу команду бухарестського «Динамо»^[3].

Влітку 2008 року перейшов в «Княжу-2», в команді провів 18 матчів та забив 1 м'яч. На початку 2009 року перейшов в «Нафком» з міста Бровари, де тренером був Олег Федорчук. У «Нафкома» він провів півроку та зіграв 10 матчів та забив 4 голи.

Після того як команда позбулася статусу професійної, Воронін підписав контракт з вінницькою «Нивою», де тренером був колишній наставник «Нафкома» Федорчук. У сезоні 2009/10 разом з командою став срібним призером Другої ліги України та вийшов у Першу лігу. Також в цьому сезоні разом з командою виграв перший Кубок української ліги, в фіналі «Нива» обіграла «Гірник-Спорт» (4:0). Воронін був названий найкращим гравцем та найкращим захисником «Ниви» в цьому сезоні^[7]. Всього за клуб він провів 37 матчів та забив 5 м'ячів.

На початку 2011 року побував на перегляді в одеському «Чорноморці», але команді не підійшов^[8]. Наприкінці лютого 2011 року прибув на перегляд до «Севастополя»^[9], пізніше він був заявлений за клуб^[10]. 3 березня 2011 року дебютував в Прем'єр-лізі в матчі проти донецького «Шахтаря» (0:1)^[11], Воронін вийшов на 62 хвилині замість Вадима Болохана. До кінця сезону зіграв лише у 5 матчах чемпіонату, але за його підсумками «моряки» вилетіли з вищого дивізіону і його склад покинула низка основних гравців, після чого Воронін став часто виходити на поле. За підсумками сезону 2012/13 Воронін з командою виграли першу лігу і повернулись в еліту, де Сергій провів ще один сезон, але знову втратив місце в основі.

У липні 2014 року, після ліквідації «Севастополя», на правах вільного агента підписав контракт з луцькою «Волинню»^[12]. У команді взяв 5 номер. Закріпитись у «Волині» не зумів, зігравши за сезон лише 5 матчів в чемпіонаті і один в кубку.

Улітку 2015 року був заявлений за новачка чемпіонату України, дніпродзержинську «Сталь», яка зайняла місце збанкрутілого донецького «Металурга»^[13]. У новому клубі він взяв 7 номер. У складі команди дебютував у грі першого туру чемпіонату України 2015/16 проти київського «Динамо», в якій відіграв весь матч, проте «Сталь» програла з рахунком 1:2^[14]. Загалом провів у складі «сталеварів» два сезони, зігравши у 34 матчах Прем'єр-ліги, після чого покинув клуб.

17 лютого 2018 року став гравцем першолігових «Сум», де пограв до кінця сезону, після чого повернувся у елітний дивізіон, ставши гравцем новачка Прем'єр-ліги «Львова»^[15].

Улітку 2019 року перейшов до одеського «Чорноморця»^[16].

З 2021 року — гравець клубу «Лівий берег» (Київ).

У січні 2005 року в складі юнацької збірної України до 18 років брав участь на меморіалі Валентина Гранаткіна. Тоді Україна стала срібним призером турніру, проте в фінальному матчі Воронін участі не брав. В вересні того ж року провів одну гру за юнацьку збірну до 19 років проти однолітків з Італії, яку українці виграли 1:0.

• Переможець Першої ліги України (1): 2012/13
• Срібний призер Другої ліги України (1): 2009/10
• Володар Кубка української ліги (1) : 2009/10

Зі своєю дівчиною одружився в листопаді 2010 року.

• Воронін Сергій Олександрович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Воронін Сергій Олександрович на сайті 90minut.pl (пол.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.