Волошин Дмитро Волошин Дмитро Вікторович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	28 січня 1999(1999-01-28) Снігурівка, Миколаївська область, Україна
Смерть	19 березня 2022(2022-03-19) (23 роки) Київська область, Україна (Артилерійський обстріл)
Поховання	Малин, Житомирська область, Україна
Громадянство	Громадянство України
Національність	українець
Alma Mater	Снігурівський професійний ліцей
Військова служба
Роки служби	2019—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	10-та окрема гірсько-штурмова бригада, ЗСУ і Сухопутні війська Збройних сил України
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Операція об'єднаних сил Оборона Маріуполя Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Київ
Нагороди та відзнаки

Воло́шин Дмитро́ Ві́кторович (28 січня 1999 — 19 березня 2022) — уродженець Снігурівки, військовий, старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни під час ООС та повномасштабного вторгнення.

Народився в місті Снігурівка, Миколаївської області,Україна, в сім'ї українця Віктора Вікторовича Волошина та української білоруски Галини Володимирівни Волошиної (Попелишко).

З 1 по 6 клас включно навчався в Снігурівській ЗОШ I—III ступенів №3. За час навчання в школі зарекомендував себе старанним, активним та комунікабельним учнем. Користувався авторитетом серед однокласників. Був лідером у дружньому спілкуванні. Брав активну участь у громадському житті класу.

Мав добрий фізичний розвиток. Брав активну участь у трудових справах школи, культурно-масових заходах, флешмобах. Ніс справжній приклад сильного характеру і доброго серця. Проявляв велику відданість та патріотизм не лише в спорті, а й у всіх сферах життя.

З 7 до 9 класу навчався в Снігурівській ЗОШ I—III ступенів №1.

У 2016 році, разом із ліпшим другом Євгеном Китовим, вступив до Снігурівського професійного ліцею № 34, з якого вони випустилися у 2017 році, за фахом Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорія A1, Водій автотранспортних засобів категорія C1, Машиніст-оператор дощувальних машин та агрегатів ІІІ розряду^[1].

Дмитро дуже любив онлайн ігри такі як World of Warcraft, Counter Strike та Dota2, там він проводив час із друзями, відпочивав і з його слів, отримував досвід не тільки спілкування, а й швидкої реакції та концентрації уваги.

У 2019 році у віці 20 років був призваний на строкову військову службу, під час проходження якої прийняв свідоме рішення встати на захист кордонів та народу України, таємно від батьків уклавши контракт із Збройними Силами України. Брав участь в Операції об'єднаних сил, а на початку Повномасштабного вторгнення був задіяний в захисті кордонів Батьківщини, в складі бригади «Едельвейс».

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року, був вдалим навідником Гармати Д 30 (122-мм гаубиця Д-30) першої батареї, брав участь у захисті Києва від наступу ворога.

Це гасло бригади «Едельвейс», що стало сенсом його буття.

Загинув 19 березня 2022 року в день окупації рідного міста Дмитра^[2], де залишились його батьки. Отримав несумісні із життям травми в Київській області, під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і стримування збройної російської агресії, у результаті артилерійського обстрілу з «Урагану».

Мати Галина, про смерть молодшого сина дізналась, лише наприкінці квітня 2022 року, коли змогла втекти з окупації та дістатися Вінниці. Батько Віктор, отримав жахливу звістку, вже після деокупації Снігурівки, оскільки лишився там. Наразі батьки Дмитра Волошина досі живуть в хаті, де він виріс, відремонтувавши будинок після чисельних ушкоджень, завданих російськими агресорами.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, відзначений — нагороджений Указом Президента України від 02 червня 2022 року № 384^[3], орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно), який отримала мати^[4] Галина Володимирівна Волошина.

Місце поховання: Нове кладовище № 3 (Алея Героїв), в місті Малин, Коростенського району, Житомирської області 24.03.2022 року.^[5]

• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 березня — 31 березня 2022)
• Втрати 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
• Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Історія-згадка, приурочена 3 місяцям загибелі.
• Снігурівська газета «СНІГ» - річниця
• Онлайн меморіал Дмитра Find a Grave
• Гостьова книга Спогадів про Дмитра We Remember

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.