Вмираючий раб

англ. Dying Slave[1]
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Час створення:	бл. 1516
Розміри:	2,29 м
Висота:	229 см
Ширина:	0,724 м
Матеріал:	Мармур
Жанр:	ню
Зберігається:	Париж, Франція
Музей:	Лувр
Інвентарний номер:	MR 1590
Вмираючий раб у Вікісховищі

«Вмираючий раб» (італ. Schiavo morente) — мармурова скульптура, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1516 року.

Статуя спершу призначалася для другого варіанту гробниці папи Юлія ІІ разом із «Рабом, що рве пута». Мікеланджело подарував обидві скульптури Роберто Строцці й вони опинилися у Луврі перед 1550^[2].

Статуя зображує молодого хлопця, тіло якого вигнуте S-подібно, як у «Рахілі», що заступила його місце в остаточному варіанті гробниці^[3].

Як пише Говард Гіббард: «(…) ми бачимо людину, якій було б зручніше лягти, в елегантному контрпості»^[4] — ліва рука піднята й закинута назад, за голову, а права рука, зігнута у лікті, безсило повисла і ледь торкається символічних кайданів — пут, які обплели його шию, зап'ястя лівої руки та груди. Юнак спирається на праву ногу, а ліва розслаблена. З-під неї виглядає мавпа, яка щось тримає — можливо дзеркало^[а]. Голова схилилася на праве плече, очі закриті. Здається, що юнак міцно заснув або помер.

Статуя є більш завершеною, ніж «Раб, що рве пута», можливо, що її було почато першою. Гіббард вважає, що вона призначалася для прикраси якогось із внутрішніх пілястр гробниці, тож хоча й може споглядатися з усіх сторін, фронтальний вигляд є основним^[4].

У чуттєвості пози раба помітний вплив молодшого сина Лаокоона. Також зіграли роль «ignudi» («голі») із фресок стелі Сікстинської капели^[2]:

За Говардом Гіббардом, «Вмираючий раб» — результат еволюції первинної ідеї для гробниці Юлія II щодо скутих «Вільних мистецтв»^[2]. Кондіві вважав, що це мистецтво Живопису, що заснуло після смерті папи. Існує й менш правдоподібне трактування, що це Живопис, пробуджений Юлієм зі сну^[4].

Михайло Алпатов, радянський мистецтвознавець, вважав, що «Мікеланджело зачіпає тут тему людських страждань, які його попередники втілювали в образі [Святого] Себастьяна, пронизаного стрілами»^[5].

Мистецтвознавець Річард Флай (англ. Richard Fly) написав, що ця статуя «натякає на той момент, коли життя капітулює перед невтомною силою мертвої матерії»^[6]. Чарльз Робертсон (англ. Charles Robertson) тлумачив «Вмираючого раба» у контексті справжнього рабства епохи Відродження^[b][7].

• Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
• Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
• Роллан Р. Жизнь Микеланджело // Жизни великих людей: Пер. с франц. В. Курелла = фр. Vie de Michel-Ange. — М. : Известия, 1992. — С. 71 —197. — ISBN 5-206-00351-4. (рос.)
• Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
• Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0.(англ.)
• Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
• William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.