Владислав Толочко
Псевдоніми	Адам Саладух[1], Дрыгавіч[1], Adam Saladuch[1], Widz[1]
Народився	6 (18) лютого 1887 Гродно, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	13 листопада 1942(1942-11-13) (55 років) Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	цвинтар Расу
Країна	Російська імперія  Польська Республіка
Alma mater	Grodno male gymnasiumd (1904) Семінарія Святого Йосифаd Інсбруцький університет (1914)
Членство	Білоруське наукове товариство Литовська Таріба Belarusian Society for Aid to War Victimsd
Владислав Толочко у Вікісховищі

Владислав Толочко (біл. Уладзіслаў Талочка; 18 лютого 1887, Гродно — 13 листопада 1942, Вільнюс) — білоруський релігійний та культурно-освітній діяч, культуролог, історик, літературознавець.

У 1896–1904 — навчався в Гродненській гімназії.

З жовтня 1906 — семінарист Вільнюської католицької духовної семінарії.

У 1909 — висвячений на священника.

У 1909—1914 — вивчав теологію та філософію в Католицькому університеті Інсбрука (Австрія).

З 1914 — священник у Вільнюсі.

Одним із перших застосовував білоруську мову в проповідях.

Публікував релігійні статті у віленському журналі «Dwutygodnik Diecezjalny».

Підтримав видання білоруської католицької газети «Білорусь».

У 1915—1918 — один із ініціаторів та організаторів Вільнюського комітету допомоги жертвам війни, білоруського дитячого притулку «Золак».

Під час Першої світової війни викладав релігію в білоруських школах Вільнюса.

У 1916—1917 — викладач на курсах для неписьменних робітників.

Починаючи з 1917, у своєму прес-органі — газеті «Криниця» («Джерело») — статті про культурно-ренесансну та релігійну тематику.

Брав участь в організації та проведенні Білоруської конференції у Вільнюсі (1918), Білоруського конгресу у Вільнюсі та Гродно, був членом Литовської Таріби.

У міжвоєнний період Владислав був одним із провідних публіцистів журналу «Вільнюський огляд» Вільнюського краю «Przegląd Wileński». Співпрацював з німецькою, італійською, литовською, українською та польською пресою. За захист ідей екуменізму його прозвали «Східним агентством». З 1920-х зазнав переслідувань з боку польської світської та державної влади.

15 грудня 1938 депортований до Білостока як «ненадійна особа». На початку Другої світової війни повернувся до Вільнюса. Похований на кладовищі Роса у Вільнюсі.

• Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 15: Следавікі — Трыо / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 2002. — Т. 15. — 552 с. — 10 000 екз. — ISBN 985-11-0035-8. — ISBN 985-11-0251-2 (т. 15).
• Беларускія рэлігійныя дзеячы ХХ ст.: Жыццяпісы, мартыралогія, успаміны. — Мн.: Мюнхен, 1999.
• Маракоў Л. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. 1794—1991. Том II
• Vytautas Žeimantas. Kunigas Vladislovas Taločka — Lietuvos Tarybos narys (на литовском языке) XXI amžius, Kaunas, 2020 04 10.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: [1]

• Слоўнік Маракова [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]

1. ↑ ^{а б в г} Belarus in persons and events
   d:Track:Q112702533