Вищі художньо-технічні майстерні (рос. Высшие художественно-технические мастерские, ВХУТЕМАС) — московський навчальний заклад вищої освіти, утворений 1920 року в Москві шляхом об'єднання 1-х і 2-х Державних вільних художніх майстерень.

Восени 1918 року під час реорганізації системи художньої освіти на базі Імператорського Строгановського Центрального художньо-промислового училища й Московського училища живопису, скульптури й зодчества були утворені відповідно Перші і Другі державні вільні художні майстерні (рос. ГСХМ).

Восени 1920 року Перші і Другі ДВХМ об'єднали в єдиний навчальний заклад. У новому навчальному закладі функціювало вісім факультетів: архітектурний, художній (живопис і скульптура) і виробничий (поліграфія, текстиль, кераміка, деревообробка, металообробка)^[1]. Навчальні корпуси розташовувалися за адресами: вул. Рождественка 11 і вул. Мясницька 21.

За оцінкою С. О. Хан-Магомедова, творче лідерство у Вищих художньо-технічних майстернях належало викладачам архітектурного факультету, «за процесами, що відбувалися на цьому факультеті, уважно спостерігали не тільки радянські архітектори, але й художнє товариство»^[2]. У 1920—1923 роках на факультеті поступово утворилися три центри, з відмінними один від одного творчими концепціями й принципами викладання:

• академічні майстерні (Іван Жолтовський, Іван Рильський, Олексій Щусєв, Едгар Норверт, Віктор Кокорін, Леонід Веснін тощо)
• об'єднані майстерні — Обмас (Микола Ладовський, Володимир Кринський, Микола Докучаєв)
• майстерня «експериментальної архітектури» (Ілля Голосов і Костянтин Мельников).

Упродовж 1924—1925 навчального року була сформована майстерня Олександра Весніна, до якої перейшла частина студентів як з академічних, так і з «новаторських» майстерень^[3][4].

У 1926 році Вищі художньо-технічні майстерні було реорганізовано у Вищий художньо-технічний інститут (рос. ВХУТЕИН).

Ректори Вищих художньо-технічних майстерень:

• 1920—1923 — Ефим Володимирович Равдель
• 1923—1926 — Володимир Андрійович Фаворський і
• 1926 — Павло Іванович Новицький; упродовж 1926—1930 — ректор ВХУТЕІНу).

У Майстернях викладали Абрам Архипов, Олександр Древін, Василь Кандинський, Дмитро Кардовський, Микола Ладовський, Володимир Кринський, Лазар Лисицький, Костянтин Мельников, Петро Мітурич, Ніна Нісс-Гольдман, Амшей Нюренберг, Олександр Родченко, Варвара Степанова, Володимир Татлін, Володимир Фаворський, Павло Флоренський, Федір Шехтель, Петро Келін, Артур Лолєйт, Іван Єфімов, Микола Докучаєв, Григорій Чиріков та ін.

Тут навчалося багато митців, серед відомих — Георгій Вегман, Набі Ганієв, Поліна Горенштейн, Порфирій Крилов, Георгій Ткаченко та багато інших.

• За випускника ВХУТЕМАС видавав себе Остап Бендер — персонаж роману «Дванадцять стільців», який намагався потрапити на корабель «Скрябін» у Нижньому Новгороді.
• У романі Іллі Ільфа й Євгена Петрова «Золоте теля» один із персонажів — Феміді Перикл, чоловік Зосі Синицької, описаний як секретар художнього колективу з живопису для залізничників і випускник ВХУТЕМАС.

• Жадова Л. О. ВХУТЕМАС — ВХУТЕИН. Страницы истории // Декоративное искусство СССР. — 1970. — № 11.
• Хан-Магомедов С. О. ВХУТЕМАС. М.: Ладья, 2000. ISBN 5-7068-0085-5
• Хан-Магомедов С. О. Сто шедевров советского архитектурного авангарда. — М.: Билингва, Едиториал УРСС, 2005. — 456 с. — ISBN 5-354-00892-1.
• История промышленного дизайна, ВХУТЕМАС [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Хан-Магомедов С. О. Архитектура советского авангарда: Книга 1: Проблемы формообразования. Мастера и течения. — М.: Стройиздат, 1996. — 709 с. — ISBN 5-274-02045-3.
• Архитектура ВХУТЕМАС: Работа архитектурного факультета ВХУТЕМАСа 1920—1927 / Ред., предисл. П. И. Новицкий. — М., 1927.

• ВХУТЕМАС // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• ВХУТЕМАС на сайті ARTRU.INFO