| смт Вишков | |
|---|---|
| Вышков | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Брянська область |
| Муніципальний район | Злинковський |
| Код ЗКАТУ: | 15223553 |
| Код ЗКТМО: | 15623153051 |
| Основні дані | |
| Статус смт | 1949 |
| Населення | 2 843 особи (2006) |
| Поштовий індекс | 242620 |
| Телефонний код | +7 48358 |
| Географічні координати: | 52°28′45″ пн. ш. 31°41′06″ сх. д. / 52.479166666667° пн. ш. 31.685° сх. д. |
| Водойма | р. Іпуть |
| Найближча залізнична станція | Злинка |
| Відстань | |
| До центру муніципального району/міського округу (км): | |
| - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
7 |
| Мапа | |
  Вишков  Вишков | |
|
| |
Ви́шков (рос. Вышков) — селище міського типу у Злинковському районі Брянської області, Росія.
Населення селища становить 2843 особи (2006; 2 940 в 2002).
Географія
Селище розташоване на річці Іпуть, лівій притоці Сожу, за 2 км від кордону з Білоруссю.
Історія
За даними на 1859 рік у казенному селі Новозибковського повіту Чернігівської губернії мешкало 1570 осіб (776 чоловічої статі та 794 — жіночої), налічувалось 223 дворових господарства, існувала православна церква й приходське училище[1].
Станом на 1886 у колишньому державному селі Новобобовицької волості, мешкало 1411 осіб налічувалось 254 дворових господарства, існували православна церква, постоялий будинок й 5 вітряних млинів[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1886 осіб (768 чоловічої статі та 1118 — жіночої), з яких 1884 — православної віри[3].
Статус селища міського типу отримано в 1949 році.
Економіка
В селищі до 1999 року працювала сірникова фабрика, яка була закрита через банкрутство, були санаторій та будинок відпочинку.
Посилання
Примітки
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2469)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-262. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
| Повітове місто | .png) | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Білоколодязька • Брахлівська • Великотопальська • Денисковицька • Куршановицька • Лакомобудська • Людковська • Малощербинецька • Старобобовицька (Новобобовицька) • Новоропська • Семенівська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Бровничі • Велика Топаль • Великі Щербиничі • Вишков • Денисковичі • Карповичі • Могилівці • Нові Бобовичі • Рогов • Сачковичі • Спиридонова Буда • Старий Ропськ • Старі Бобовичі • Тимоновичі • Хотіївка • Хоромне • Фоєвічі • Чолхов | |
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
