Височина́ або височиня́ (англ. upland) — рівнинна ділянка земної поверхні.
Загальний опис
Абсолютні висоти височин — від 200 до 500 м (до 600 м[1]), що характеризується підвищенням відносно навколишніх просторів (наприклад, Подільська височина, Середньоруська височина тощо)[2][3]. Піднесеність переважно не має чітко виражених схилів. Височини, як і низовини, належать до рівнин, але протиставляються їм у абсолютних висотах[4]. Термін «височина» отримав широке застосування в номенклатурі форм рельєфу пострадянських країн[4].
Височинами можуть також називати ділянки, що лежать вище навколишніх територій[5].
Більшість височин характеризуються значною розчленованістю річковою і яружно-балковою мережею[1]. Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси, матеріали денудації виносяться на прилеглі низовини[1].
Генезис
Утворення височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами[1]. Так, в Україні відроги Середньоруської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком домезозойського фундаменту Донецької складчастої споруди[1]. Висхідні неотектонічні рухи на південно-західному схилі Східноєвропейської платформи призвели до формування Волинської і Подільської височин[1]. Підняття окремих блоків фундаменту сформували Придніпровську і Приазовську височини[1].
Класифікація
За морфологічними ознаками розрізняють:
- горбисті височини,
- хвилясті височини,
- плескаті височини[1].
За генезисом виділяють:
- денудаційні (Волинська);
- пластово-денудаційні (Середньоруська);
- структурно-денудаційні (Приазовська);
- цокольні (Донецька)[1].
В Україні
В Україні височини займають 25 % площі держави. Найбільшими височинами є: Волинська, Подільська, Придніпровська і Приазовська[5].
-
Придніпровська височина -
Донецька височина -
Приазовська височина -
Волинська височина -
Подільська височина
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к Ковальов П. В. Височина // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
- ↑ (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1973.
- ↑ (рос.) Возвышенность // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
- ↑ а б Возвышенность // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ а б Височина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
