Виноробство в Україні — галузь промисловості з давніми традиціями по виробництву та зберіганню вин. Кілька марок вин з України (переважно сухих та ігристих) експортується до сусідніх країн, у Європейський Союз та Північну Америку.

Історія розвитку культури виноробства на теренах України простежується з IV століття до н. е.. На південному березі Криму археологами знайдені амфори та виноробні преси. Греки, які заснували власні колонії у Криму, в регіоні Дону, Дніпра, Бугу, Дністра та Дунаю, завозили сюди свої сорти винограду, вирощували його та розвивали виноробство. Звідси виноградарство розповсюдилося іншими районами України та Молдови, які мають сприятливі умови для культивування винограду.

Знайдені обладнання та вмістища для виноробства, що свідчать про жвавий розвиток цих культур і технологій у Херсонесі, Пантикапеї, Тірітаку, а також в Ольвії, на березі Бузького лиману та в інших містах півдня України.

Історичні відомості підтверджують, що до XI–XII ст. н. е. виноградарство та виноробство розвивалося й на землях північної України, де велика частина виноградників належала монастирям, зокрема Києво-Печерському.

1783 року, імператриця Катерина II приєднала Крим до Російської імперії. Російський аристократ, губернатор Бессарабії та Новоросії, граф Михайло Воронцов 1829 року заклав поблизу Ялти нові виноградні плантації та заснував виноробне господарство. Також 1828-го року, він заснував дослідно-виробний завод Магарач.

Великий внесок у розвиток галузі зробив основоположник вітчизняного виноробства князь Лев Голіцин, який у власному маєтку «Новий Світ» біля Судака освоїв виробництво шампанського класичним пляшковим способом. Згодом він заснував для російського імператора Миколи ІІ, нині відоме державне виноробне господарство «Масандра».

У XIX столітті виноробна промисловість у сучасних кордонах України не була розвинена, але вже на початку XX-го почалося значне піднесення виноградарства та виноробства, освоєння нових земель під виноградники. В Ялтинському районі наприкінці XIX ст. було засноване промислове виноробне господарство — «Масандра» з винзаводом і підвалами, яке згодом перейшло до Удільного відомства.

За площами виноградників 400.000 гектарів (найбільші площі виноградників були у 60-х роках минулого століття),^[1] Україна посідала у СРСР перше місце, й друге  — за виробництвом вина. Споживання вина виноградного на душу населення в Україні на рік, становило 1980 року — 16,9 л/люд., у 1997 р. — 1 л/люд^{[джерело?]}. Проте станом на літо 2021 року, площа виноградників скоротилася майже в 5 разів і продовжує скорочуватись.^[1], випуск виноградного вина — у 5,6 рази, споживання вина на душу населення — у 16 разів^{[джерело?]}. Доволі великі площі виноградних насаджень УРСР приходилися на 1971-й рік (188 тис. гектарів). За цим показником Україна посідала четверте місце серед колишніх радянських республік. Площі виноградників з 1971 року скоротилися на 50 %^{[джерело?]}. Умовно цей період можна розділити на три етапи:

• переведення виноградників на щеплену культуру (1971 — 1984)
• період антиалкогольної кампанії (1985 — 1988)
• часи перебудови (1988 — 1991).

Найбільших збитків виноробній галузі України завдала так звана «антиалкогольна кампанія», під час якої було знищено 80 000 га виноградників.

До початку 1990-х виноробство України було одним із значних джерел поповнення бюджету держави. На різноманітних міжнародних конкурсах вин, «коньяків» та «шампанського», марочна продукція УРСР незмінно завойовувала кубки Гран-прі, золоті та срібні медалі.

Різке падіння доходів населення знизило попит на винопродукцію, яка не є предметом першої необхідності. Обсяги виробництва виноградного вина 1998 року скоротилися порівняно з 1990-м на 73 %^{[джерело?]}. Виноградарство та виноробство України було тісно пов'язане з іншими союзними республіками. Так, виноробне устаткування виготовлялося та поставлялося до України з Грузії, Російської Федерації, Молдови. Вивіз українського вина проводився значною мірою до Російської Федерації. З розпадом СРСР ці зв'язки були порушені та всі питання виробництва вина Україна відтоді вирішує самостійно.

2019 року, українське ігристе вино увійшло в ТОП-10 кращих на конкурсі в Лондоні London Wine Competition^[2]. 2021 року, Україна привезла 29 відзнак з конкурсу Decanter World Wine Awards 2021 у Лондоні, чим підтвердила свою репутацію як про виноробну державу^[3].

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2013)

Станом на червень 2021 року, виноробні культури в Україні посідали близько 40 тис. га, щорічна продукція дорівнювала близько 1,2 гектолітрів вина (2004). Останнім часом в Україні збільшується попит на винну продукцію, ринок вина стає дедалі насиченішим, збільшується потреба у спеціалістах виноробних спеціальностей. Відкриваються курси сомельє^[де?], на яких можна дізнатися багато цікавого про походження, склад та властивості вина, основні правила дегустації вин, яке вино до чого подавати та багато іншого.

2020 року, було виготовлено 119 мільйонів літрів вина та Україна експортувала 14,4 мільйона літрів вина, що вдвічі більше, ніж 2019 року, хоча імпорт вина до України 2020-го, зріс на 22% порівняно з 2019 роком. Попри це, в Україні розвивається виноробна галузь. В умовах глобалізації ринку вина та вступу України до СОТ конкуренція загострилася, що потребувало перебудови галузі таким чином, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку. 2009 року була розроблена і затверджена Галузева Програма виноградарства та виноробства України на період до 2025 року, котра не впроваджена в повному обсязі. Метою Програми було здійснення державної політики України щодо регулювання розвитку цієї галузі економіки, зосередження фінансових, матеріально-технічних та інших джерел, виробничого і науково-технічного потенціалу для розв'язання головних проблем галузі.

Вкрай потрібні закони і нормативні акти щодо правил маркування вин, методів класифікації, контроль найменувань за походженням, закон про систему контролю якості й орган контролю або інститут.

Потрібно збільшувати посадки, відновлювати і закладати нові розсадники винограду, а головне покращувати якість вина з визнаних міжнародних сортів, які чудово ростуть на землях України, а також розвивати місцеві корінні сорти, яких в Україні досить багато.^[1]

• Крим
• Закарпаття
• Бессарабія
• Нижнє та Середнє Подніпров'я: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області.

Завдяки останнім кліматичним змінам, географія виноградарства України значно розширилась на північ і 2021 року, охоплює майже всю Україну. А саме — поширилася ще на 15 областей, що в майбутньому призведе до зростання площ виноградників. Це є однозначно поштовхом для розвитку та дослідження цих виноградарських зон стосовно того, які саме сорти підходять під ці нові погодні умови.

Найбільш поширені в Україні сорти винограду: Ркацителі, Аліготе, Каберне-Совіньйон, Сапераві, Рислінг, Совіньйон-Верт, Ґевюрцтрамінер, Піно Грі і Серсіал Фетяска. Крім того, існує близько 30 нових сортів, створених інститутом Магарач (наприклад, Голубок, Кармрают, Бастардо Магарача, Рубіновий Магарача, Олімпійський, Подарунок Магарача, Сапераві Північний і Степняк), багатьох місцевих сортів винограду (наприклад, Екім Кара, Джеват-Кара, Кефесія, Кокосове біле, Сари Пандас і Солдайя) і близько 15 % від фактичного обсягу виробництва столового винограду. Знаменитий кримський Піно Блан з річним виробництвом близько 50 млн пляшок вініфікують переважно з Піно Блан, Рислінг, Аліготе і Фетяска, найбільші ігристі винні льохи знаходяться в столиці, Києві та Одесі, Судаку, Севастополі та Харкові. Відомі бренди вина охоплюють: Алушта (червоне), Наддніпрянське (біле), Сонячна Долина (біле), Троянда Закарпаття (біле) і Чорний Доктор (червоне). Найкращі вина з державного Масандрівського винзаводу, як і під час царювання останнього російського царя Миколи II, традиційно робляться під портвейн, херес та мадеру.

На Закарпатті на приватних ділянках, в селах і містах зазвичай вирощуються різновиди сорту Ізабела, об'ємами до декількох сотень літрів на господарство.

В Одеській області розвивають автохтонний український сорт Тельті курук з якого на підприємстві Шабо виробляють високоякісне біле сухе вино, а також виноматеріал для ігристих вин^[4].

На теренах України працюють виноробні господарства та виноробні сімейного типу.^[5]

У жовтні 2016 року, Верховна Рада скасувала ліцензію на гуртову торгівлю вином, виготовленим з власної сировини. Раніше вона обходилася виноробам у 500 тисяч гривень на рік і була фактично важким тягарем для дрібних виноробів. Для порівняння: частка цієї ліцензії в собівартості однієї пляшки вина миколаївського заводу «Коблево» 2013 року складала 30 копійок, а невеликого підприємства «Зелений гай» тієї ж області — 24,9 гривні^[7].

Представники виноробства, як аматорського, так і промислові виноробні підприємства, фізичні та юридичні особи беруть участь у відкритих заходах, та спеціалізованих винних фестивалях. Місцями проведення стають визнані центри виноробства. Наприклад, міжнародний фестиваль «Bolgrad Wine Fest» було засновано 2010-го року у місті Болград.^[8][9][10] У середині листопада Ужгород приймає свято молодого вина та меду «Закарпатське божоле», фестиваль «Червене вино» в Мукачеві, фестиваль їжі і вина «Kyiv Food & Wine Festival» у Києві.^[11]

• Виноградарство в Україні
• Виноробство
• Виноробство в Одеській області
• День виноградаря і винороба

Зовнішні відеофайли
Про вино з Романом Ремеєвим (Канал «ISLND TV» на YouTube)
	1. Українські вина, 17 червня 2022.

• ЗАКОН УКРАЇНИ № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино»
• ЗАКОН УКРАЇНИ № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино» (зі змінами та доповненнями)
• Павлиш, Олексій (31 травня 2024). Закарпатське вино отримало офіційне географічне зазначення: що це означає. Економічна правда. Процитовано 1 червня 2024.

• Античные винодельни на Тиритакском городище в Керчи. Опыт доисследования археологических объектов и предложения по музеефикации / Н. П. Андрущенко ; [отв. ред. А. А. Пучков] ; Центр ист.-градостроит. исслед. – Киев : ЦИГС, 2010. – 52 с. : ил. – Библиогр.: с. 50 (15 назв).
• Античные винодельни Ольвии. Опыт доисследования археологических объектов / Н. П. Андрущенко ; [отв. ред. А. А. Пучков] ; Центр. ист.-градостроит. исслед. – Киев : ЦИГС, 2010. – 54 с. : ил. – Библиогр.: с. 51-52 (19 назв).

Це незавершена стаття про Україну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з промисловості. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.