Вечірнє навчання (вечірня, очно-заочна, змінна освіта) — вид навчання, при якому учень поєднує навчання з роботою^[1][2], тобто відвідує навчальний заклад позмінно, у найбільш зручний, вільний від роботи час. При цьому можливий вільний (ковзкий) графік занять, наприклад, якщо учень працює у вечірню зміну, то він відвідує навчальний заклад у ранковий час.

Значна частина навчального матеріалу в системі вечірньої освіти розрахована на самостійну роботу^[3].

Учень може отримувати середню, середню спеціальну або вищу освіту, іноді додаткову вищу освіту.

Протилежністю вечірньої освіти є денна (очна) освіта.

Вперше вечірня освіта в Російській імперії з'явилася в XIX сторіччі у зв'язку з відкриттям недільних шкіл, недільних і вечірніх шкіл для дорослих, де учні могли отримати початкову освіту.

У СРСР вечірнє навчання набуло широкого розвитку в загальній та професійній освіті (початкова, середня та вища). Завдяки вечірній освіті в країні було здійснено програму з ліквідації безграмотності та малограмотності дорослого населення.^[4]

У 1920-ті роки в СРСР були створені різні види вечірніх шкіл — школа грамоти, школа селянської молоді, загальноосвітні та професійно-технічні курси, робітничі та селянські університети. Вони без відриву від виробництва люди могли здобути як освіту, і професію, і навіть підвищити кваліфікацію. Крім того, щоб дати можливість здобути середню загальну освіту та здійснити підготовку селян і робітників до вступу до вищого навчального закладу, в системі освіти були створені робітничі факультети.^[4]

В умовах ринкових відносин (з 1990-х) вечірнє навчання — один із шляхів для малозабезпеченої частини молоді здобути освіту й набути спеціальності; можливість розширювати знання в різних видах діяльності (науці, культурі, мистецтві)^[1].

Вечірня (змінна) середня загальноосвітня школа — навчальний заклад для працюючої молоді. Під такою назвою існувала з 1971.

Учні, які навчалися у вечірніх школах, мали пільги: додаткову відпустку для здачі екзаменів, скорочений робочий день або скорочений робочий тиждень тощо.

Особи, які закінчили 8 класів вечірніх шкіл, отримували свідоцтво про восьмирічну освіту і мали право вступати до середніх спеціальних навчальних закладів або до 9-го класу середньої загальноосвітньої школи; ті, хто закінчив 11 класів, отримували атестат про середню освіту, який давав право вступати до вузів СРСР.^[5]

Самостійні заклади, який включали навчання на II і III ступенях освіти або лише на III ступені. Також іноді організовували навчання на ступені початкової освіти. Приймали людей незалежно від віку й рівня одержаної раніше освіти.^[6]

Вечірня школа при виправно-трудових установах — освітній заклад для навчання осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Згідно з міжнародними правилами поводження з ув'язненими, прийнятими ООН, і законодавством України, загальноосвітнє навчання є одним з основних засобів виправлення засуджених та підготовки їх до життя на волі. В навчальному процесі реалізують освітні програми основної загальної освіти і, за потреби, середньої (повної) загальної освіти. Специфічні особливості школи визначають кримінально-виконавчі закони України й нормативні документи МВС України. Випускникам закладу, який має державну акредитацію, після підсумкової атестації видають документ державного зразка про відповідний рівень освіти.^[7]

Вечірній інститут — заклади вищої освіти для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації без відриву від виробництва за вечірньою системою навчання. У 1990-х в Україні при багатьох закладах були вечірні факультети (відділення).^[8]

• Фільм «Весна на Зарічній вулиці» розповідає про життя молодої вчительки школи робітничої молоді (саме так називалися школи вечірнього навчання в СРСР до 1958 року).
• Фільм «Велика зміна» розповідає про життя класу, який здобуває середню освіту у вечірній школі.

• Освіта дорослих
• Заочне навчання
• Дистанційна освіта
• Школа робітничої молоді
• Школа сільської молоді

• М. Д. Ярмаченко. Вечірнє навчання // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
• Вечірня (змінна) школа // Освіта дорослих: короткий термінологічний словник / Авт.-упор. Лук’янова Л.Б., Аніщенко О.В. — К.: Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2014. — С. 12. — ISBN 978-617-640-161-2.
• Мрига В. В. Радянська школа на новому етапі (Організаційно-правові форми перебудови вищої і середньої спеціальної освіти в СРСР). — Київ: Вид. Акад. наук УРСР, 1962. — 99 с.
• Довідник для вступників до вищих учбових закладів УРСР на 1988 рік. — К.: Вища шк. Вид-во при Київ. ун-ті, 1988. — 128 с. — ISBN 5-11-000352-1.
• Профессионально—техническое вечернее образование / Агеева Л. А. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5).
• Вечернее образование / Архипов В. М. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5).
• Высшее и среднее специальное вечернее образование / Вититнев Ф. А., Зиновьев С. И., Юдин В. А. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5).