Вацлав Комар пол. Wacław Komar
Ім'я при народженні:	пол. Mendel Kossoj
Народження:	4 травня 1909(1909-05-04) Варшава, Російська імперія
Смерть:	26 січня 1972(1972-01-26) (62 роки) Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання:	Військові Повонзки
Країна:	Республіка Польща
Партія:	Польська робітнича партіяd, Польська об'єднана робітнича партія і Комуністична партія Польщі
Нагороди:	Medal of the Armed Forces in the Service of the Fatherlandd Awarding them Janek Krasickid (1966)
Медіафайли у Вікісховищі

Вацлав Комар (пол. Wacław Komar; 4 травня 1909(1909травня04), Варшава — 26 січня 1972, Варшава), уроджений Мендель Коссой (пол. Mendel Kossoj) — польський комуніст єврейського походження, генерал військової розвідки та держбезпеки. Активіст єврейського молодіжного руху та комуністичного підпілля. Учасник Громадянської війни в Іспанії, військовополонений Другої світової війни. Один із керівників розвідки Війська Польського. Начальник розвідувального департаменту Міністерства громадської безпеки. Зазнавав політичних репресій під час внутрішньої боротьби у ПОРП. Після звільнення командував Корпусом внутрішньої безпеки та внутрішніми військами МВС ПНР. Відсторонений під час антисемітської кампанії.

Народився у сім'ї єврея-лимаря. У 1924 році Мендель Коссой вступив до Га-Шомер га-цаїр, а у 1926 році до Комуністичної партії Польщі. Він був членом комуністичної бойової групи, у складі якої брав участь у вбивствах секретних співробітників поліції. У підпіллі він користувався прізвиськами Куцик, Герберт, Павло, Нестор, Моряк, Циган^[1].

У 1927—1933 роках перебував у СРСР, де вступив до ВКП(б) та пройшов спецпідготовку на курсах РККА й ДГПУ — НКВС. Прийняв ім'я Вацлав Комар.

Комар взяв участь на боці республіканців у Громадянській війні в Іспанії, зокрема у битві під Гвадалахарою й обороні Мадрида. Після поразки Польщі на початку Другої світової війни та німецької окупації Комар у 1939—1940 роках служив у польських частинах у Франції, воював з німецькими військами, потрапив у полон. Був звільнений з полону у квітні 1945 року після чого став заступником начальника польської військової місії у Франції.

У грудні 1945 року повернувся до Польщі. Обіймав посаду начальника розвідувальної служби Генштабу. З червня 1947 року поєднав військову службу зі службою у Міністерстві громадської безпеки (МГБ), керував системою об'єднаної розвідки. З липня 1947 року до червня 1950 року — начальник VII департаменту МГБ (зовнішня розвідка)^[2]. У липні 1951 року очолив квартирмейстерство Війська Польського.

11 листопада 1952 року Вацлав Комар був заарештований під час партійного чищення^[3]. Підданий тортурам на слідстві. Звільнений 23 грудня 1954 року, невдовзі після розформування МГБ.

У 1955—1956 роках займав господарські посади, був директором заводів у Варшаві.

24 серпня 1956 року генерал бригади Комар був призначений командувачем Корпусом внутрішньої безпеки.

У жовтні 1956 року підлеглі Комару формування багато у чому визначили результат політичної кризи, якою супроводжувався VIII пленум ЦК ПОРП. Частини Корпусу вирушили до Варшави, продемонструвавши Микиті Хрущову та Костянтину Рокоссовському готовність до силового зіткнення. Результатом стало зміцнення позицій Владислава Гомулки у процесі польської десталінізації^[4]. За свою роль у цих подіях, які хронологічно збіглися з Угорським повстанням, Вацлав Комар порівнювався з Палом Малетером^[5]; з тією різницею, що, на відміну від Надя та Малетера, Гомулка та Комар досягли успіху.

З серпня 1959 року до червня 1960 року генерал Комар командував також внутрішніми військами. З червня 1960 року — генеральний директор МВС ПНР^[6]. Був нагороджений низкою польських, чехословацьких, східнонімецьких, югославських й італійських нагород.

15 лютого 1968 року, під час антисемітської кампанії, Вацлава Комара відправили у відставку. Останні роки життя перебував на пенсії.

Помер у віці 62 років. Похований на цвинтарі Військові Повонзки.

Син Вацлава Комара, Міхал Комар, відомий польський кінематографіст і журналіст. Політично Комар-молодший відомий антикомуністичними поглядами. У ПНР Міхал Комар був пов'язаний з дисидентським рухом — Комітетом захисту робітників, Конфедерацією незалежної Польщі, Польською незалежною угодою^[7]. У 2010-х роках він підтримував президента Броніслава Коморовського.