Олександр Василенко
Солдат
Загальна інформація
Народження	25 травня 1982(1982-05-25) с. Медвин, Богуславський район, Київська область
Смерть	6 серпня 2014(2014-08-06) (32 роки) с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої на кордоні (2014)
Нагороди та відзнаки

Олекса́ндр Васи́льович Василенко (25 травня 1982, Медвин, Богуславський район, Київська область — 6 серпня 2014, с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область) — український вояк, солдат Збройних сил України, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади, учасник війни на сході України. Кавалер ордена «За мужність».

Олександр Василенко народився 25 травня 1982 року в селі Медвин, Богуславський район, Київська область, у родині Василя Михайловича та Лідії Василівни Василенків. Навчався у Медвинській школі у 1988—1999 роках. Закінчив з відзнакою НУБіП України.

З квітня 2001 по листопад 2002 року проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Після демобілізації працював у Києві. Учасник Євромайдану.

У березні 2014 року призвали на перепідготовку у м. Біла Церква. Підписав контракт та був зарахований у 72-ї окремої механізованої бригади. З квітня 2014 року в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі. Старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, реактивної артилерійської установки БМ-21 «Град».

Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове на Луганщині під час артилерійського обстрілу військами РФ позицій ЗСУ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км^[1].

Похований у рідному селі. Залишились батьки, старший брат Михайло, дружина та донька Софійка (2009 р.н.).

• Орден «За мужність» III ступеня (14 листопада 2014) — за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений посмертно^[2].

Зусиллями медвинської громади та місцевої самооборони на фасаді будівлі Медвинської СЗОШ, де навчався Олександр Василенко, на його честь встановлено пам'ятну табличку. Центральну вулицю у рідному селі героя названо на його честь.

• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)

• Василенко Олександр Васильович [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.]