| Бієнтевіо сіроголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiozetetes granadensis Lawrence, 1862 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бієнте́віо сіроголовий[2] (Myiozetetes granadensis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис
.jpg)
Довжина птаха становить 16,5-18 см, вага 26-30 см. Голова сіра, над очима короткі, малопомітні світлі "брови". У самців на тімені малопомітна яскраво-червона смуга. Верхня частина тіла оливково-коричнева, крила і хвіст коричневі з рудуватими краями. Горло біле, нижня частина тіла жовта. У молодих птахів крила і хвіст мають каштанові краї, смужка на тімені у них відсутня.
Підвиди
Виділяють три підвиди[3]:
- M. g. granadensis Lawrence, 1862 — Карибські схили від східного Гондурасу до центральної Панами;
- M. g. occidentalis Zimmer, JT, 1937 — від східної Панами (Дар'єн) до західного Еквадору і північно-західного Перу (Тумбес);
- M. g. obscurior Todd, 1925 — від східної Колумбії і південної Венесуели до північної Болівії і заходу Бразильської Амазонії.
Поширення і екологія
Сіроголові бієнтевіо мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Венесуелі і Бразилії. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях, у вторинних заростях, поблизу водойм. Зустрічаються сімейними зграйками до 4 птахів, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, іноді також ягодами. Інкубаційний період триває з лютого по червень. Гніздо відносно велике, закрите, розміщується на дереві або в чагарниках, часто поряд з осиним гніздом і водоймою. В кладці від 2 до 4 білуватих яєць, поцяткованих коричневими або ліловими плямками.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Myiozetetes granadensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 вересня 2022.
Посилання
- Skutch, Alexander F. (1960). Grey-capped flycatcher (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 403—426.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |