Біполярний відтік^{[усталений термін?]} включає в себе два безперервних потоки газу від полюсів зорі. Біполярні відтоки можуть бути пов'язані з протозорями (молодими зорями, що формуються) або із зорями після асимптотичної гілки гігантів^[en] (часто у формі біполярних туманностей).

У випадку молодої зорі біполярний відтік спричинений щільним колімованим струменем^[1]. Ці астрофізичні струмені вужчі, ніж сам біполярний відтік, і їх дуже важко спостерігати безпосередньо. Тим не менш, надзвукові ударні фронти вздовж струменя нагрівають газ у струмені та навколо нього до тисяч градусів. Ці ділянки гарячого газу випромінюють інфрачервоні хвилі, що дозволяє виявляти їх за допомогою інфрачервоних телескопів. Вони часто з'являються у вигляді дискретних вузлів або дуг уздовж струменя. Їх зазвичай називають молекулярними ударними хвилями, оскільки вузли зазвичай викривлені, як носова хвиля в передній частині корабля.

Здебільшого молекулярні ударні хвилі спостерігаються в обертально-вібраційному випромінюванні гарячого молекулярного водню, у випромінюванні теплого молекулярного монооксиду вуглецю та у випромінюванні інших молекул. Біполярні відтоки часто можна зустріти в щільних темних хмарах. Вони, зазвичай, пов'язані з наймолодшими зорями (віком менше 10 000 років) і тісно пов'язані з молекулярними ударними хвилями. Вважають, що ударні хвилі змітають щільний газ із навколишньої хмари, утворюючи біполярний відтік^[2].

Струмені від більш розвинених молодих зір — зір типу Т Тельця — створюють подібні ударні хвилі, хоча вони видимі на оптичних довжинах хвиль і називаються об'єктами Гербіга-Аро. Зорі Т Тельця зазвичай перебувають у менш щільному середовищі. Відсутність навколишнього газу та пилу означає, що об'єкти Гербіга-Аро є менш ефективними для залучення молекулярного газу. Тому вони менш імовірно пов'язані з видимими біполярними відтоками.

Наявність біполярного відтоку показує, що центральна зоря все ще накопичує речовину із навколишньої хмари через акреційний диск. Відтік полегшує накопичення кутового моменту, у той час як речовина по спіралі спускається вниз на центральну зорю через акреційний диск^{[незрозуміло]}. Намагнічена речовина у цих протопланетних струменях обертається і походить із великої області протозоряного диска^{[незрозуміло][3]}.

Біполярні відтоки також випромінюються із зір на пізніх стадіях еволюції, таких як протопланетні туманності, планетарні туманності та зорі після асимптотичної гілки гігантів^[en]. Спостереження протопланетних туманностей та планетарних туманностей з високою роздільною здатністю показало наявність потоків, утворених цими системами^[4][5]. Великі кампанії спектроскопічного моніторингу променевої швидкості виявили наявність високошвидкісних відтоків та струменів у зір після асимптотичної гілки гігантів^[6][7][8]. Походження цих струменів пов'язане з подвійністю зорі, перетіканням маси між компонентами та утворенням акреційного диска, з якого і походить речовина для відтоку. Наявність магнітного поля викликає остаточний викид та колімацію речовини, утворюючи біполярний відтік або струмінь.

В обох випадках біполярні відтоки складаються переважно з молекулярного газу. Вони можуть подорожувати зі швидкістю десятки або навіть сотні кілометрів на секунду, а у випадку молодих зір мають довжину понад 1 парсек.

Масивні галактичні молекулярні відтоки можуть мати сприятливі фізичні умови для зореутворення, зокрема високу густину газу. Цей режим зореутворення може сприяти морфологічній еволюції галактик^[9].

• Акреційний диск
• Релятивістський струмінь
• Біполярна туманність
• Об'єкт Хербіга-Аро
• Планетарна туманність

• Витікання речовини із зір // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 75—76. — ISBN 966-613-263-X.
• A General Catalogue of Herbig–Haro Objects
• A Catalogue of Molecular Hydrogen Emission-Line Objects in Outflows from Young Stars: MHO Catalogue