Більськ-Підляський Bielsk Podlaski
Герб Більська Підляського
Православна церква архангела Михаїла
Основні дані
52°46′ пн. ш. 23°12′ сх. д. / 52.767° пн. ш. 23.200° сх. д. / 52.767; 23.200
Країна	Польща
Регіон	Підляське воєводство
Столиця для	Q11118920?  (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця)
Засновано	XII століття
Площа	26,96 км²
Населення	▼ 24 719 (2022)
· густота	986 (2008[1]) осіб/км²
Агломерація	32,43 ки²
Висота НРМ	140 м
Міста-побратими	Рахів
Телефонний код	(48) 85
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	BBI
GeoNames	7531759
OSM	↑2803335 ·R (Більський повіт)
SIMC	0922685
Поштові індекси	17-100 - 17-102
Міська влада
Мер міста	Еугеніуш Березовєц
Вебсайт	bielsk-podlaski.pl
Мапа
Більськ-Підляський у Вікісховищі

Більськ-Підляський (або просто Більськ^[2], пол. Bielsk Podlaski [ˈbʲɛlsk pɔdˈlaskʲi] ( прослухати), біл. Бельск Падляшскі) — місто у східній Польщі. Адміністративний центр Більського повіту Підляського воєводства, а також гміни Більськ-Підляський.

Головний центр національно-культурної активності українців, які проживають на Підляшші.

Лежить на Польсько-Білоруському плато. Площа — 32,43 км². Відстань до столиці Варшави — 195 км на північний схід, до столиці воєводства Білостока — 50 км.

Місто має континентальний клімат, що характеризується високими літніми температурами та морозними зимами. Кількість опадів становить 550 мм.^{[джерело?]}

Низку укріплених городищ на лісистій прикордонній території, між р. Боброю та Нарвою було засновано в ході укріплення кордону Берестейщини з ятвягами та литвинами з півночі. Зокрема, починаючи з ХІ ст. закладаються городища в Суражу і Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Будуються також городища в Піднісні і Влодках^[3]

Вперше Більськ згадується в 1253 році у Галицько-Волинському літописі.

«Потім же [Данило] послав із братом [Васильком] і з сином Романом людей своїх. І взяли вони оба Городен, а самі удвох вернулися од [города] Більська»^[4][5].

В цей час місто було волинським опорним пунктом на прикордонні із балтськими племенами.^[6][7] В контексті діяльності князя Володимира Васильковича Більськ фігурує у Галицько-Волинському літописі в 1288 р.:

«Так само і в Більську спорядив він церкву іконами і книгами»^[4][5].

Востаннє Більськ згадується у Галицько-Волинському літописі 1289 р. в контексті претензій Юрія Львовича на берестейські землі належні Володимиру Васильковичу:

«Але коли він мав намір послати [залогу] до Берестія, і до Каменця, і до Більська, то прийшла йому вість, що вже залога Юрієва в Берестії, і в Каменці, і в Більську»^[4].

І далі:

«Коли ж Семен приїхав до Юрія і повідав річ отчу, то назавтра поїхав Юрій геть із города з великим соромом, пограбувавши всі доми стрия свого. І не зосталося [од них] каменя на камені в Берестії, і в Каменці, і в Більську. А Павло Мстиславу дав знати: „Синовець уже поїхав, і ти, господине, поїдь у свій город“. Мстислав же, перебувши кілька днів у Берестії, поїхав до Каменця і до Більська, і раді були йому всі люди. Давши лад людям, посадив він залогу в Більську і в Каменці…»^[4]

Зауважимо, що Більськ згадується тут як місто Мстислава Даниловича, тобто передане йому Володимиром Васильковичем. Це підтверджує, що розташований неподалік Дорогичина Більськ залишався в складі Берестейщини^[5][8].

Орієнтовно, наприкінці правління Юрія, Більськ, як і вся Берестейська волость, був захоплений литовцями. Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст — Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV—XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки^[3][9]. Головні міста на території Північного Підляшшя виросли з поселень біля руських городищ ХІ-ХІІ ст. Так виникли пізньо-середньовічні міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва і Бранськ^[9].

Вітовт утворив в 1430 р. війтівську в Більську. Привілей на війтівство в Більську застерігав, що війт повинен селити у цьому місті лише католиків — поляків та німців, не завдаючи однак шкоди русинам, які там мешкали. Станом на XVI ст. найбільшим містом Північного Підляшшя був вже Більськ (від 2 до 4 тис. осіб)^[3]. Згадується також у 1495 році. 1641 р. засновано кармелітську церкву і монастир.

Більськ XVI ст. описи характеризують як: «дерев'яне місто, найкраще серед підляських міст», або «містечко…де знаходиться багато дерев'яних споруд». Більськ був найбільш русько-українським з усіх міст Підляшшя. Виразним у Більську XVI ст. був поділ на замкову — «руську» частину та нове поселення на захід від нього. Найбагатшою на Підляшші була купецька родина з Більська Сегенів (Сегеневичів). Зростання заможності руських міщан у досліджуваний період, особливо в Дорогичині та Більську призвело до пожвавлення релігійного й культурного життя цієї групи населення Підляшшя, яка виступала в ролі національної еліти замість руських магнатів та шляхти, які все більше полонізувалися^[3].

Розподіл населення міста за мовою згідно з переписом 1897 року^[10]:

1 січня 1934 р. розширено територію міста за рахунок землі Якова Ваньчака з маєтку Головиськ ґміни Орля^[11], а 18 квітня 1934 р. — за рахунок усього маєтку Головиськ^[12].

Місто має значну єврейську історію з часів Голокосту.

Іконостас з Святодухівської церкви у Більську-Підляському було перенесено до церкви св. Миколая у Дорогичині^[3].

20 травня 1990 року Український виборчий комітет міста Більська випустив «Виборче видання — Більщанин».

22 березня 1992 року в Більську-Підляському на основі Підляського відділу Об'єднання українців у Польщі був заснований Союз українців Підляшшя^[13]. Друкованим органом організації є часопис-двомісячник «Над Бугом і Нарвою»^[14].

У Більську в комплексі шкіл ім. А. Міцкевича, від 1994 року ведуться уроки української мови. Першим кроком для цього стало відкриття від поточного навчального року трьох самостійних відділів у І та IV класах початкової школи та в І класі гімназії. Загалом української мови в більському комплексі шкіл вчиться тепер 136 дітей.

Велика кількість дітей, які вивчають українську мову в комплексі, пов'язана з популярністю занять рідної мови, поєднаних з етнографічною програмою «До традиції» в садочку № 9 «Лісова поляна».

З 1995 року в Більську діє Український ансамбль пісні і танцю «Ранок» під керівництвом Єлисавети Томчук, який є візиткою українців Підляшшя.

В міській публічній бібліотеці відбувалася в 2017-2019 р. Українська наукова підляська конференція^[15].

З 2018 р. у місті наявна вулиця названа на честь відомого польсько-українського художника Юрія Новосільського – Ulica Jerzego Nowosielskiego.^[15]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[16][17]:

Через місто проходять такі національні та місцеві дороги:

• Національна дорога 19: Кордон з Білоруссю — Кужніца — Білосток — Більськ-Підляський — Сім'ятичі — Межиріччя — Коцьк — Любартів — Люблін — Красник — Янів-Любельський — Нисько — Соколів-Малопольський — Ряшів
• Національна дорога 66: Замбрів — Бранськ — Більськ-Підляський — Кліщелі — Черемча — Перетин кордону з Білоруссю (у с. Половці)
• Воєводська дорога 689: Більськ-Підляський — Гайнівка — Біловежа

• Гаврилюк Юрій Іванович, український письменник, фотохудожник, історик, публіцист.
• Сиркін Наум Соломонович, член Української Центральної Ради.
• Жабінська Євгенія, українська поетеса, член Національної спілки письменників України.
• Сачко Софія, українська поетеса. Перша українська поетеса з Північного Підляшшя — член Союзу польських письменників.
• Фонберг Ігнатій Матвійович, хімік.
• Лангбард Йосип Григорович, радянський архітектор.
• Надія Артимович, поетеса.
• Евґеніуш Березовєц, міський голова, обраний на перших демократичних виборах.
• Міна Берн, (1911—2010) єврейська акторка театру.
• Войцех Борецкі, футбольний тренер.
• Ярослав Боровскі, чемпіон Польщі зі скраблу.
• Малґожата Дмітрук, художниця.
• Лех Фешлер, сенатор.
• Доротеуш Фіонік, етнограф.
• Марта Ґрико, акторка.
• Марта Гірмані Лясоцка, художниця.
• Отець Леон Кнабіт, бенедиктинець.
• Стефан Камаса, музикант.
• Цезарій Кошиньскі, актор.
• Віктор Козловський, лісоруб, учасник Листопадого повстання.
• Казімєж Генрик Лещиньскі, міський голова в 1990—1994 роках.
• Юзеф Левартовскі, комуністичний діяч.
• Єжи Плютовіч, поет.
• Малґожата Прокопюк-Кемпка, журналістка.
• Мацей Радель, актор.
• Марта Романюк, модель.
• Даріуш Снарскі, боксер, олімпієць.
• Анджей Степанюк, політик, міський голова в 1994—2002 роках.
• Каміла Степанюк, легкоатлетка.
• Ростислав Степанюк, пілот.
• Юліан Штатлер, піаніст.
• Владислав Висоцький, офіцер, капітан, кавалер ордену Virtuti Militari.
• Влодзімєж Закжевскі, художник, графік, плакатист.
• Зоя Сачко, поетеса.
• Йовіта Крук, бухгалтер, творець податкового щита.

• Криницький Володимир Гнатович — громадський і державий діяч, вояк Армії УНР.

• Свєтлогорський район
• Келераш
• Келераші
• Две-Могили
• Луцьк

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Більськ-Підляський

• Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник (ч. 1) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1994. — № 6(16) (листопад-грудень). — С. 20. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
• «Виборче видання — Більщанин.» 20.05.90 [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Фестиваль «Підляська Осінь 2015» [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Над Бугом і Нарвою [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Української мови на Підляшші вчаться і малі, і великі [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]