| Білоруська абетка Беларускі алфавіт | |
|---|---|
 | |
| Вид | Алфавіт |
| Мови | Білоруська мова |
Період | з 1918 |
Походження | |
Сестринські системи | білоруська латинка, російська абетка, українська абетка |
| Напрям | Зліва направо |
| U+0400…U+04FF | |
| Кириличні абетки |
|---|
|
| Слов'янські: |
| Білоруська |
| Болгарська |
| Сербська |
| Македонська |
| Російська |
| Українська |
| Чорногорська |
| Неслов'янські: |
| Казахська |
| Киргизька |
| Монгольська |
| Таджицька |
| Історичні: |
| Старослов'янська абетка |
| Румунська кирилиця |
| Молдовська кирилиця |
| * Зазначені лише офіційні абетки держав-членів ООН. Детальніше тут. |
Білоруська абетка базується на кириличній основі, втім існують також латинський та арабський відповідники.
Білоруська кирилиця походить від старослов'янської азбуки й сучасної форми набула після 1918 року. Сьогодні абетка складається з 32 літер. У порівнянні з українською у білоруській абетці немає літер Є, И, Ї та Щ. Літера Ґ функціонує у традиційному правописі як рекомендована[1], в офіційному її вживання не передбачено[2]. На відміну від української абетки в білоруській функціонують літери Ы, Э, Ё та Ў; остання приблизно відповідна українській В на кінці слова, наприклад любов.
Білоруська латинка була доволі популярною в дорадянські часи. У 21 столітті її використовують окремі видання, з мистецькою метою, а також як офіційну систему романізації білоруської мови. Арабицю використовували у 16-17 ст. литовські татари.
| Буква | Назва | Вимова | Український відповідник |
|---|---|---|---|
| А а | а /a/ | /a/ | а |
| Б б | бэ /bɛ/ | /b/ | б |
| В в | вэ /vɛ/ | /v/ | в |
| Г г | гэ /ɣɛ/ | /ɣ/ | г |
| (Ґ ґ) | ґе /gʲe̞/ | /g/ | ґ[3] |
| Д д | дэ /d̪ɛ/ | /d̪/ | д |
| Е е | е /jɛ/ | /jɛ, /ʲe̞/ | є |
| Ё ё | ё /jɔ/ | /jɔ/, /ʲɔ/ | йо[4], ьо[5] |
| Ж ж | жэ /ʐɛ/ | /ʐ/ | ж |
| З з | зэ /zɛ/ | /z/ | з |
| І і | і /i/ | /i/, /ʲi/, /ji/ | і |
| Й й | і нескладовае | /j/ | й |
| К к | ка /ka/ | /k/ | к |
| Л л | эл /ɛɫ̪/ | /ɫ̪/ | л |
| М м | эм /ɛm/ | /m/ | м |
| Н н | эн /ɛn̪/ | /n̪/ | н |
| О о | о /ɔ/ | /ɔ/ | о |
| П п | пэ /pɛ/ | /p/ | п |
| Р р | эр /ɛr/ | /r/ | р |
| С с | эс /ɛs/ | /s/ | с |
| Т т | тэ /t̪ɛ/ | /t̪/ | т |
| У у | у /u/ | /u/ | у |
| Ў ў | у нескладовае /u ɲesklaˈdovaje/
у кароткае /u kaˈrotkaje/ |
/w/ | в[6] |
| Ф ф | эф /ɛf/ | /f/ | ф |
| Х х | ха /xa/ | /x/ | х |
| Ц ц | цэ /ts̪ɛ/ | /ts̪/ | ц |
| Ч ч | чэ /ʈʂɛ/ | /ʈʂ/ | ч |
| Ш ш | ша /ʂa/ | /ʂ/ | ш |
| Ы ы | ы /ɨ/ | /ɨ/ | и[7] |
| Ь ь | мяккі знак /ˈmʲakkʲi znak/ | /ʲ/ | ь |
| Э э | э /ɛ/ | /ɛ/ | е |
| Ю ю | ю /ju/ | /ju/, /ʲu/ | ю |
| Я я | я /ja/ | /ja/, /ʲa/ | я |
| ’ | апостраф /aˈpostraf/ | — | ’ |
| Ця стаття є частиною серії статей про народ |
| Білоруси |
|---|
_with_Arms_(2020).svg) |
|
|
Білоруський латинський альфабет
| A a | B b | C c | Ć ć | Č č | D d | Dz dz | Dź dź |
| Dž dž | E e | F f | G g | H h | Ch ch | I i | J j |
| K k | L l | Ł ł | M m | N n | Ń ń | O o | P p |
| R r | S s | Ś ś | Š š | T t | U u | Ŭ ŭ | V v |
| Y y | Z z | Ź ź | Ž ž |
З XVII століття використовувалась також писемність на латинській основі — «латинка», спочатку побудована за моделлю польської писемности. Існувало кілька варіантів цієї писемности, останній варіант використовує досвід чеської мови. У даний час «латинка» (як і «класичний правопис білоруської мови») має поширення серед білоруської діаспори, особливо в США і Канаді, і в політичному середовищі.
Слід відрізняти білоруську латиницю (як ортографічну систему) від латинської транслітерації білоруської кирилиці і від різних систем білоруського трансліта.
Сучасна білоруська латиниця являє собою традиційний латинський алфавіт з додаванням букв č, š, ž, ć, ś, ź, ń, ŭ, ł.
Див. також
Примітки
- ↑ Беларускі клясычны правапіс. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 15 січня 2010.
- ↑ Правілы беларускай арфаграфіі і пунктуацыі. Архів оригіналу за 30 липня 2008. Процитовано 15 січня 2010.
- ↑ Літера ґ присутня тільки в класичному правописі білоруської мови як необов'язкова, на відміну від української, де вона є обов'язковою, і такою була до репресії Ха. Передає звуки [g] і [gʲ].
- ↑ На початку слів, після голосних та апострофа.
- ↑ Після приголосних.
- ↑ Відповідний звук існує в українській мові на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосного перед приголосним, і в кінці слова після голосного: (пор. укр. вгору і біл. ўгару, укр вовк і біл. воўк, укр. любов і біл. любоў).
- ↑ Білоруське ы відповідає російському ы — голосний заднього ряду. Натомість українське и є голосним середнього ряду.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |