Білопісоцький монастир
Білопісоцький монастир Святої Трійці
54°51′16″ пн. ш. 38°09′01″ сх. д. / 54.854444444444° пн. ш. 38.150277777778° сх. д. / 54.854444444444; 38.150277777778
Тип	Православний монастирd і пам'ятка архітектури[d]
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1]
Країна	Росія
Розташування	Ступіно Ступінський район, Московської області
Конфесія	МП
Єпархія	Московська
Тип монастиря	жіночий
Засновник	Володимир Білопісоцький
Засновано	1498
Перша згадка	1380
Стан	діючий
Сайт	svtbm.ru
Білопісоцький монастир (Росія)
Білопісоцький монастир у Вікісховищі

Білопісоцький Святотроїцький монастир — діючий жіночий монастир РПЦ у місті Ступіно Московської області Росії.

Засновником монастиря є преподобний Володимир Білопісоцький, який народився близько 1450 р у місті Ржев. У різних виданнях, де мова йде про заснування монастиря говориться, що він виник наприкінці XV століття. Білопісоцький монастир вперше згадується у жалуваній грамоті татарського князі Мухамеда Еміна, яка датована 16 листопада 1498 року. Згодом він згадується у ще кількох документах, востаннє прижиттєво засновник монастиря згадується 1522 року. За його життя в монастирі з’явилась дерев’яна церква Святої Трійці та келії. Лише у 1998 році з нагоди 500-річчя Білопісоцького монастиря його було зараховано до місцевого почитання, була написана ікона, складений тропар і кондак. Його пам’ять вшановується 15 липня. Мощі Володимира Білопісоцького спочивають у Троїцькому храмі Білопісоцького монастиря. 11 серпня 1989 році було ухвалено рішення про створення у монастирі міського історико-культурного центру з готельним комплексом та гральним залом (кегельбан, більярд, гральні автомати). Однак виконати цей задум не встигли. Після відновлення монашого життя розпочались відновлювальні роботи і у травні 2002 року завершилась зовнішня реставрація. ^[2]

Головним храмом Білопісоцького монастиря є собор Святої Трійці. Спорудження кам’яного храму було почато 1569 року. У середині ХІХ століття храм було реставровано коштом селянина Максима Щербакова, який дав гроші на нову штукатурку та фрескові розписи з позолотою. Також він профінансував ряд інших реставраційних робіт у храмі. Загалом на реставрацію храму він пожертвував понад 20000 рублів сріблом. У 1932 році від монастиря розпочалось будівництво залізничного мосту на якому працювали ув’язнені що жили у Троїцькому та Сергієвському храмах, а працювали під конвоєм. Трохи пізніше храм перетворили у клуб, деякий час там знаходився піонерський табір. ^[3] Церква святого Сергія Радонезького була закладена межі XVI—XVII століття. Однак до початку ХІХ століття храм занепав. 1802 року стару церкву розібрали, а на її місці із збереженням старовинних білокам’яних підвалів у 1804 році була збудована нова. Новий храм спроектований у стилі класицизму з купольною ротондою і як старий був теплим. У роки радянської влади храм використовувався для різних потреб, які не пов’язані з богослужбовою практикою. Перше Богослужіння у відновленому храмі відбулося 18 липня 1992 року у престольне свято – день віднайдення святих мошів преподобного Сергія Радонезького. Храм на честь Усікновення голови Івана Предтечі з каплицею на хорах на честь Обновлення храму Воскресіння Христового збудована 1824-1842 рр. Після закриття монастиря у 1933 році у храмі працювала фабрика з виробництва скла. У 1989 році тут планували концертний зал. Однак ці плани не втілились в життя, церква відновлена, у ній зберігається ікона Божої Матері «Скоропослушниця».

До революції у Білопісоцькому монастирі зберігались дві чудотворні ікони: святого Івана Пророка, Предтечі та Хрестителя Господа а також особливо шанований образ Богоматері «Утоли мої печалі». 1933 року, коли монастир було знищено ікону переховували місцеві селяни, а потім передано у храм у селі Середнє поблизу Ступіно. 7 лютого 2012 року ікону урочисто повернули до храму. ^[4]