| селище Біле | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Алчевський район |
| Тер. громада | Алчевська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44020010060038474 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1705 |
| Статус | із 1938 року |
| Площа | 5 км² |
| Населення | ▼ 6352 (01.01.2018)[1] |
| Густота | 1270,4 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 92015 |
| Телефонний код | +380 6436 |
| Географічні координати | 48°29′37″ пн. ш. 39°2′12″ сх. д. / 48.49361° пн. ш. 39.03667° сх. д. |
| Водойма | р. Біла
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Збірна |
| До станції: | 4,6 км |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 35 км |
| - автошляхами: | 21 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 22,8 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 94220, Луганська обл., Алчевський район, м. Алчевськ, вул. Леніна, 48. |
| Голова селищної ради | Науменко Віталій Петрович |
| Карта | |
  Біле | |
 Біле | |
| |
|
| |
Бі́ле — селище в Україні, у Алчевській міській громаді Алчевського району Луганської області. Розташоване на річці Білій (притока Лугані), на шляху Луганськ — Дебальцеве, за 3 км на захід від залізничної станції Збірна. Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Алчевської міської громади.[2]
Засноване 1705 року. 7073 мешканців.
У межах селища 2 вугільні шахти, 3 кар'єри (по видобуванню пісковика, мергелю, крейди).
Середня й початкова школи, школа робітничої молоді, 2 клуби.
Історія
У XVIII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, відомий як «Займище Біле», що згадується від 1705 року.
За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1768 осіб (885 чоловіків та 883 жінок), налічувалось 236 дворових господарств, існували православна церква та завод, проходило 2 щорічних ярмарки[3].
Станом на 1886 рік в селі, центрі Біловської волості, мешкало 1948 осіб, налічувалось 238 двори, існували православна церква, школа, лавка, відбувалось 2 щорічних ярмарки[4].
22 серпня 2014 року терористи обстріляли підрозділ 1-ї танкової бригади, загинули солдати Максим Андрейченко й Микола Лущик.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 3894 | 55.05% |
| українська | 3151 | 44.55% |
| білоруська | 14 | 0.20% |
| вірменська | 5 | 0.07% |
| румунська | 1 | 0.01% |
| німецька | 1 | 0.01% |
| інші/не вказали | 7 | 0.11% |
| Усього | 7073 | 100% |
Див. також
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2224) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Джерела
- Облікова картка
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Повітове місто |  | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Адріанопільська • Біловська • Василівська • Вергунська • Веселогірська • Георгіївська • Городищенська • Гірсько-Іванівська • Іванівська • Іллірійська • Кам'яно-Брідська • Кам'янська • Краснокутська • Криничанська • Кримська • Луганська • Макарово-Ярська • Миколаївська • Михайлівська • Олександрівська • Оленівська • Павлівська • Першозванівська • Петрово-Голеніщевська • Петропавлівська • Слов'яносербська (Слов'яносербсько-Жовтянська) • Сокільницька • Суходільська • Успінська • Черкаська • Чорнухинська • Штерівська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | ... • Біле • Вергунка • Городище • Жовте • Кам'яний Брід • Красний Кут • Кримське • Луганський чавуноливарний завод • Макарів Яр • Мало-Іванівка • Нижнє • Оріхове • Петропавлівка • Хороше • Фащівка • Черкаське • Чорнухине • ... | |
