Бої під Радовичами | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Друга світова війна Бої УПА | |||||||
![]() | |||||||
51°03′30″ пн. ш. 24°35′37″ сх. д. / 51.058333333333° пн. ш. 24.593611111111° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
![]() |
![]() | ||||||
Командувачі | |||||||
![]()
|
![]() | ||||||
Військові формування | |||||||
9 сотень УПА, з них:
|
каральні загони частин Вермахту, підрозділи польської допоміжної поліції | ||||||
Військові сили | |||||||
> 1000 повстанців | ~ 2000 гітлерівців, 3 бронемашини, бронепоїзд | ||||||
Втрати | |||||||
~ 40 вбитих, 3 поранених | ~ 75 вбитих, підбитий бронепоїзд (?) За версією В. Новака «Крилатого»: За версією польських ветеранів: |
Бій під Радовичами — бій між силами УПА та військами Третього Райху і польською допоміжною поліцією, що відбувся з 7 по 9 вересня 1943 року під с. Радовичі Турійського району Волинської області.[2]
У бою брали участь дев’ять сотень УПА, понад 1000 повстанців, та близько 2000 гітлерівців. Це був один з найбільших боїв УПА на Волині.
Передумови
Під час Другої світової війни Турійський район був центром кривавого українсько-польського етнічного конфлікту.
На початку вересня 1943 року в цьому районі підрозділи УПА вели бої з польськими загонами Армії Крайової та базами польської самооборони. Для операції проти поляків було виділено кілька куренів групи УПА "Турів", якими керував Олекса Шум.[3]
7 вересня 1943 року відбувся похід УПА в сусіднє село Засмики, де знаходилася база польської самооборони. Німецька військова частина, розквартирована в Ковелі, в рамках антипартизанських акцій прямувала здійснювати каральні операції проти УПА, і натрапила на з'єднання «Вовчака», що призвело до бою під Радовичами.
Перебіг бою
У місці ведення українсько-польських боїв 7 вересня з'явилися гітлерівські армійські підрозділи. Спершу рота Вермахту несподівано натрапила на засідки, організовані сотнями Леоніда Повідзона «Байди» та Тихона Зінчука «Кубика».
Під час першого бою німці втратили 5 убитими й 11 полоненими.
8 вересня гітлерівці відправили каральну експедицію із Ковеля в силі батальйону піхоти (470 вояків) і трьох броньованих машин та бронепоїзда. Розпочалися запеклі бої з використання з обох боків артилерії.
У боях брало участь дев'ять сотень УПА — курінь Олексія Громадюка, курені «Щуки» і «Яреми», а також вишкільна сотня артилерії під командою «Розважного», сотня «Запорожця» та ін. — всього понад 1000 повстанців під загальним керівництвом Олекси Шума. Повстанці здобули 59 одиниць зброї, убили начебто 208 противників, за свідченням учасника бою В. Новака «Крилатого».
Наслідки
Ветерани польського підпілля стверджують, що в цьому бою Вермахт втратив лише 26 своїх солдатів, вказують на те, що тіла гітлерівців були сильно помордовані. Проте навряд в такому бою у повстанців була можливість знущатися над трупами.
Помордованими могли бути хіба що 11 гітлерівців, захоплених 7 вересня в полон. Припустивши, що вбитих 8-9 вересня було стільки ж, скільки захоплено зброї (59 чоловік) і додати до цього числа 11 убитих полонених і 5 убитих напередодні, то вийде доволі вірогідне число — 75 чоловік. Враховуючи, що німці атакували на незнайомій території, вони цілком могли втратити стільки людей за три дні.
Запеклі бої з використанням артилерії тривали дві доби. Ворожий бронепоїзд було пошкоджено, загинуло 75 гітлерівців, чимало поранено. Вояки УПА мали тактичну перевагу, але були гірше озброєні, тож увечері 9 вересня відійшли вглиб лісового масиву.
Із боку УПА в бою під с. Радовичами загинуло 40 вояків, 3 поранено, здобуто багато трофейної зброї. Налякані поразкою нацисти, боячись штурму УПА залізничного вузла м. Ковель, ввели у місті особливий стан.
Примітки
Посилання
1. Боляновський А. Боротьба УПА проти нацистського окупаційного режиму. 1943 рік // Українська Повстанська Армія в боротьбі проти тоталітарних режимів. - Львів, 2004. - С 178
2. Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. – Т.1. Волинь і Полісся. – Рівне, 2008. – С. 312
3. Дзьобак В. 1943-й - рік посилення, оновлення і активізації боротьби//ОУН і УПА в 1943 році. Документи. - Київ, 2008. – С.40, 43.