| село Бушинка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Тульчинський район |
| Тер. громада | Шпиківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA05100170030065694 
|
| Облікова картка | Бушинка |
| Основні дані | |
| Засноване | XVIII століття |
| Населення | 498 |
| Площа | 2,2003 км² |
| Густота населення | 226,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23345 |
| Телефонний код | +380 4355 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°50′4″ пн. ш. 28°27′25″ сх. д. / 48.83444° пн. ш. 28.45694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
287 м |
| Найближча залізнична станція | Бушинка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23345, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с. Бушинка, вул. Кооперативна, 6 |
| Карта | |
  Бушинка | |
 Бушинка | |
| Мапа | |
| |
Буши́нка — село в Україні, у Шпиківській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Населення становить 498 осіб.
Розташування
Сусідні населені пункти — с. Рахни-Лісові, сел. Шпиків, с. Сліди, с. Уяринці, Гута Бушинська.
Транспорт
На околиці села розташований зупинний пункт Бушинка на електрифікованій залізниці напрямку Жмеринка — Вапнярка — Одеса.
Історія
Село засновано на початку XVIII століття[1]. У Бушинці проживають представники різних національностей, зокрема українці, росіяни, поляки, молдовани[джерело?].
У 2-й половині XVIII століття село належало до Францішка Ксаверія Любомирського, після нього — до галицького каштеляна Станіслава Ворцеля. Від останнього село придбав граф Станіслав Дунін[2][3].
Станом на квітень 1792 року в селі мешкали 92 родини чиншової шляхти, котрих Дунін принизив до рівня кріпаків[2][3].
Родом з Бушинки Петро Андрійович Стахів, 1894 р.н., довірена особа генерала-хорунжого Юрія Тютюнника при підготовці антибільшовистского повстання у 1922 році[4].
Примітки
- ↑ Бушинка. Історія міст і сіл Української РСР Вінницька область. Київ: Інститут історії Академії наук УРСР. 1972. с. 777.
- ↑ а б Гісцова, Любов (1978). Скарга громади с. Бушинки Ямпільського повіту Подільської губернії до Ямпільського земського суду про закріпачення їх графом С. Дуніним. У Лещенко, Микола (ред.). Селянський рух на Україні. Середина XVIII – перша чверть XIX ст. Збірник документів і матеріалів. Київ: Наукова думка. с. 291—292.
- ↑ а б Бовуа, Даніель (2023). Трикутник Правобережжя. Царат, шляхта і народ. 1793-1914 рр. (вид. друге). Київ: Кліо. с. 91. ISBN 978-617-7755-15-8.
- ↑ Атаман Федорченко Ч. 4/7 Все дороги ведут в Кишинев (1922) | Шпионский мост | Знаки судьбы (укр.), процитовано 11 травня 2023[неавторитетне джерело]
Література
- Буши́нка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.571
Посилання
- Погода в селі Бушинка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Розклад руху приміських електропоїздів по ст. Бушинка [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.]
 Населені пункти колишнього Тиврівського району | |
|---|---|
| Міста | |
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Борсків • Бушинка • Василівка • Велика Вулига • Ворошилівка • Грижинці • Гришівці • Гута-Шершнівська • Дзвониха • Довгополівка • Дубина • Жахнівка • Зарванка • Іванківці • Івонівці • Іскрівка • Кальнишівка • Канава • Кліщів • Кобелецьке • Колюхів • Красне • Краснянка • Круги • Курники • Лани • Майдан • Мала Вулига • Марківка • Маянів • Нове Місто • Онитківці • Пилява • Пирогів • Підлісівка • Польова Слобідка • Потуш • Рахни-Польові • Рогізна • Селище • Сліди • Соколинці • Строїнці • Студениця • Тростянець • Урожайне • Уяринці • Федорівка • Черемошне • Шендерів • Шершні • Яришівка |
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |