Бучавий Валентин Романович
Бучавый Валентин Романович
Народження	20 липня 1919(1919-07-20) село Ліва Росош (нині - Каширський район Воронезької області, РФ)
Смерть	14 лютого 1958(1958-02-14) (38 років) Липецьк
Поховання	Липецьк
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Штурмова авіація
Роки служби	1939–1955
Звання	Капітан авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Бучавий Валентин Романович (нар. 20 липня 1919(19190720) — †14.02.1958)  — радянський льотчик, брав участь у Другій світовій війні. Герой Радянського Союзу(1946).

Народився 20 липня 1919 року в селі Ліва Росош (нині — Каширський район Воронезької області) в селянській родині. Закінчив сім класів школи та школу ФЗУ в Краматорську, після чого працював слюсарем на механічному заводі. Навчався в місцевому аероклубі^[1].

14 січня 1939 був призваний на службу в РСЧА. Закінчив 30 жовтня 1940 Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів.

Був зарахований у званні молодшого лейтенанта на посаду молодшого льотчика в 209-й швидкісний бомбардувальний авіаційний полк 12-ї авіадивізії, що дислокувався в місті Смоленськ. У лютому 1941 року його перевели в 128-й швидкісний бомбардувальний авіаційний полк, що базувався в селищі Улла Вітебської області.

З початку війни літав на ДБ-3, здійснював бойові вильоти в райони Даугавпілса, Вілейки, Полоцька. З серпня 1941 Бучавий воював на Брянському фронті. До листопада 1941 льотчик здійснив 30-40 бойових вильотів і завдав ворогові великих втрат, за що був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У грудні 1941 року Бучавий став лейтенантом і був призначений командиром ланки. У травні 1942 року був нагороджений орденом Червоної Зірки. У цей же час освоїв новий бомбардувальник Пе-2. У серпні 1942 року полк був переведений на Воронезький фронт. У бойовому вильоті в район селища Рамонь 11 вересня 1942 вже після бомбометання в його літак потрапив зенітний снаряд і пробив фюзеляж. Літак загорівся, і льотчик потягнув її до лінії фронту. Вже над своєю територією, коли вогонь охопив кабіну літака, Бучавий наказав екіпажу стрибати з парашутами, а сам ще якийсь час вів літак. Але і йому довелося стрибати. На землі обгорілогольотчика знайшли піхотинці і направили в госпіталь. Після лікування лейтенант Бучавий тільки в січні 1943 року повернувся в свій полк.

В кінці серпня 1943 йому було присвоєно звання старшого лейтенанта, а дещо раніше за участь у Курськії битві він був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. У січні 1944 року старший лейтенант Бучавий був направлений у місто Липецьк у вищу офіцерську авіаційну школу. У червні 1944 року прибув у свою 301-ю авіадивізію 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту, але у свій полк не потрапив, а був призначений заступником командира ескадрильї в 34-й Ташкентський бомбардувальний авіаційний полк.

У серпні 1944 року під час важких боїв на підступах до Варшави, в одному з бойових вильотів у кабіну Бучавого потрапив зенітний снаряд, і льотчик був важко поранений. Тим не менш, він довів літак до свого аеродрому, де відразу ж був відправлений у госпіталь. Повернувся він після лікування в кінці листопада 1944 року.

Останній, 222-й бойовий виліт, старший лейтенант Бучавий виконав 30 квітня 1945 року в район станції Рінов у ході Берлінської операції^[2].

В червні 1945 року старшого лейтенанта Бучавого було направлено на Вищі льотно-тактичні авіаційні курси. Після їх закінчення він був зарахований у льотний навчальний центр у місті Бузулук.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 старший лейтенант Валентин Бучавий був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 7041. З 1951 по 1955 роки служив командиром ланки і заступником командира ескадрильї 79-го, 474-го і 349-го бомбардувальних авіаполків 29-ї повітряної армії Далекосхідного військового округу в селищі Леонідівка на острові Сахалін.

З 1955 року капітан В. Р. Бучавий — у запасі. З сім'єю переїхав до міста Липецьк. Влаштувався працювати на аеродром ДОСААФ.

14 лютого 1958 він трагічно загинув. У нього залишилися дружина і дві дочки 10-й і 7 років.

Герой Радянського Союзу — Медаль «Золота Зірка»

Орден Леніна (15.05.46)

Орден Червоного Прапора (07.11.41)

Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.08.43)

2 х Орден Червоної Зірки (24.05.42; 05.11.54)

Медалі: «За бойові заслуги» (15.11. 50), «За оборону Москви», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною», «ХХХ років СА і ВМФ».

• Бучавый Валентин Романович. на www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 24 листопада 2014.(рос.)