Буслаєв Іван Юхимович
Народився	22 грудня 1903(1903-12-22)  Вольський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія або Всеволодчино, Саратовський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер	30 травня 1967(1967-05-30) (63 роки)  Біла Церква, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Російська імперія
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Постріл і Військова академія Генерального штабу Збройних сил СРСР ім. К. Є. Ворошиловаd (1948)
Знання мов	російська
Учасник	громадянська війна в Іспанії, німецько-радянська війна, Друга світова війна, Битва за Дніпро, Умансько-Ботошанська операція, Яссько-Кишинівська операція, Вісло-Одерська операція, Битва за Берлін, Сталінградська битва і вторгнення СРСР до Польщі
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди
Звання	Генерал-майор

Іван Юхимович Буслаєв (рос. Иван Ефимович Буслаев; нар. 22 грудня 1903, Всеволодчино, Столипінська волость, Саратовський повіт, Саратовська губернія — пом. 30 травня 1967, Біла Церква) — радянський російський військовик, командир 213-ої стрілецької дивізії 7-ої гвардійської армії. Герой Радянського Союзу (1943).

Народився 22 грудня 1903 року в селі Всеволодчино Столипінської (за іншими даними — Липовської) волості Саратовського повіту Саратовської губернії у селянській родині.

В РСЧА з 25 листопада 1925 року. Після строкової служби залишився на понадстрокову. Потім закінчив військову піхотну школу і курси «Постріл».

Служив у піхотних частинах командиром взводу, роти, батальйону.

Член КПРС з 1931 року.

Учасник громадянської війни в Іспанії (1937—1938), за що отримав Орден Червоного Прапора. Після повернення до СРСР служив у Білоруському військовому окрузі.

Взяв участь у вторгненні СРСР до Польщі. В серпні 1940 року майор Буслаєв був призначений командувачем 603-го військового стрілецького полку новоствореної 161-ої стрілецької дивізії.

26 липня 1941 року полк під командуванням Буслаєва вступив у бій північніше Мінська. У подальшому полк брав участь в оборонних боях під Мінськом, на ріках Березина і Дніпро. За успішне командування полком у червні-липні 1941 року в оборонних боях біля села Острошицький Городок (Мінська область), під час прориву з оточення нагороджений орденом Леніна.

На початку вересня 1941 року дивізію вивели в тил на поповнення, 18 вересня перетворили на 4-ту гвардійську. У грудні 1941-січні 1942 року вела бої на Волховському фронті. У лютому 1942 року майор Буслаєв відбув у шпиталь по хворобі.

У квітні 1942 року прийняв командування 6-ю винищувальною бригадою загальновійськового типу, яка тільки почала формуватися в Уральському військовому окрузі (м. Тюмень). Основним озброєнням бійців бригади були протитанкові рушниці. У липні 1942 року бригада у складі 1-ї винищувальної дивізії під його командуванням вступила в бій на Сталінградському фронті. У лютому-березні 1943 року бригада у складі 6-ї армії Південно-Західного фронту брала участь у Харківській оборонній операції. За вміле керівництво бригадою в цих боях полковника Буслаєва нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

У червні 1943 року призначений командиром 213-ї стрілецької дивізії, командував цим з'єднанням до кінця війни. У липні-вересні 1943 року дивізія з боями пройшла від Сіверського Донця до Дніпра.

З 26 по 27 вересня 1943 року частини 213-ї стрілецької дивізії на підручних переправних засобах форсували Дніпро біля села Дніпровокам'янка (Верхньодніпровський район Дніпропетровської області України), а потім, до 30 вересня, вели бої за розширення плацдарму.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро, міцне закріплення і розширення плацдарму на правому березі річки» полковнику Буслаєву Івану Юхимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». За день до підписання Указу 25 жовтня 1943 року полковнику Буслаєву присвоєно військове звання генерал-майор.

Надалі дивізія брала участь в Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській операціях, форсувала річки Дністер і Прут. На завершальному етапі війни дивізія під командуванням генерал-майора Буслаєва вела успішні бойові дії під час Вісло-Одерської та Берлінської операцій.

Після війни продовжив службу на командних посадах. У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. Командував 10-ю кулеметно-артилерійською Червонопрапорною дивізією (колишній 106-й укріпрайон).

З 1956 року — у відставці.

Мешкав у Білій Церкві. Помер 30 травня 1967 року.

• Герой Радянського Союзу (№ 1479, 26.10.1943)
• 3 Ордени Леніна (09.08.1941; 26.10.1943; 1951)
• 4 Ордени Червоного Прапора (1938; 11.04.1945; 1946; 1955)
• орден Суворова 2 ступеня (29.05.1945)
• орден Кутузова 2 ступеня (13.09.1944)
• орден Вітчизняної війни 1 ступеня (1943)
• орден Червоної Зірки (03.11.1944)
• медаль «ХХ років РСЧВ»
• медаль «За оборону Сталінграда»

та інші.

• Буслаєв Іван Юхимович / А. К. Немикін // Енциклопедія Сучасної України Електронний ресурс / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004.
• Герои Советского Союза: крат. биогр. слов. Т.1. — Москва, 1987 (рос.)
• Кадыров Н.3. От Минска до Вены — М.: Воениздат, 1985 (рос.)
• Румянцев Н. М. Люди легендарного подвига. — Саратов, 1968 (рос.)