Будюк Микола Васильович
Народження	15 вересня 1921(1921-09-15) Новомар'ївка
Смерть	13 жовтня 1944(1944-10-13) (23 роки) Східна Пруссія, Вільна держава Пруссія
Поховання	Литва
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Роки служби	1939–1944
Звання	Капітан
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Будю́к Мико́ла Васи́льович (нар. 15 вересня 1921 — пом. 13 жовтня 1944) — учасник Радянсько-німецької війни, командир батареї самохідних артилерійських установок (САУ) 953-го легкого самохідного артилерійського Новобузького Червонопрапорного ордена Олександра Невського полку (в/ч 32518) 65-го стрілецького корпусу 5-ї армії 3-го Білоруського фронту, капітан. Герой Радянського Союзу (1945).

Народився у 1920 році в селі Новомар'ївка Баштанського району Миколаївської області в селянській родині. Українець.

Після закінчення школи та ФЗУ, працював слюсарем на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві.

У 1939 році призваний до РСЧА. Учасник Радянсько-німецької війни з 1941 року. Воював на Західному, Південно-Західному, Білоруському та 3-му Білоруському фронтах.

Особливо капітан М. В. Будюк відзначився під час прориву ворожої оборони в Ліозненському районі Вітебської області (Білорусь) та при визволенні міста Вільнюс (Литва).

23 червня 1944 року в бою за село Королі батарея САУ капітана Будюка знищила 6 кулеметних точок, гармату та близько 80 ворожих солдат, тим самим звільнивши шлях піхоті до річки Лучеса й забезпечила її форсування стрілецькими підрозділами. Внаслідок цих дій з півдня було охоплено вороже угруповання в районі Богушевська.

22-25 червня 1944 року батарея САУ під командуванням капітана Будюка знищила 7 гармат, 24 кулеметних точки, 10 автомашин, тягач і близько 380 гітлерівців.

12-13 липня 1944 року в боях за місто Вільнюс командир батареї САУ капітан М. В. Будюк, одним з перших прорвавшись у місто, знищив 2 вогневих точки ворога, підбив танк і бронемашину.

11 жовтня 1944 року поранений в бою. Направлений до шпиталю ППГ-751^[1], де й помер від отриманих ран 13 жовтня 1944 року. Похований у фільварку адміністративного району Пільвгініні (Литва)^[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм капітану Будюку Миколі Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

• Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 45-48.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т., Т.1 — Москва: Воениздат, 1988.
• Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.