Центральний будинок офіцерів Збройних сил України
Центральний будинок офіцерів Збройних сил України
50°26′41.67″ пн. ш. 30°32′25.48″ сх. д. / 50.4449083° пн. ш. 30.5404111° сх. д. / 50.4449083; 30.5404111
Статус	Пам'ятка архітектури місцевого значення
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ, вул. Грушевського, 30/1
Архітектурний стиль	неоампір
Архітектор	В. Г. Кричевський В. П. Пещанський Й. Ю. Каракіс
Матеріал	цегла
Перша згадка	1931
Будівництво	1914 — 1931
Центральний будинок офіцерів Збройних сил України (будівля) (Україна)
Центральний будинок офіцерів Збройних сил України у Вікісховищі

Центральний будинок офіцерів Збройних сил України (спершу Військова льотна школа, добудований як Будинок Червоної Армії і Флоту) — будинок в стилі неоампір в Києві по вул. Грушевського 30/1 на перетині з Кріпосним провулком, пам'ятка архітектури місцевого значення. В будівлі розташована однойменна організація.

Будівля зводилась у 1914–1918 роках за проектом архітекторів В. Г. Кричевського і В. П. Пещанського, спочатку призначалася для льотної школи прапорщиків. Була однією із небагатьох великих споруд, що будувались в період Першої світової війни військовим міністерством у зв'язку з перетворенням Києва на головний тиловий центр Південно-Західного фронту.

У 1928 році було прийнято рішення добудувати будівлю для Будинку Червоної Армії і Флоту^[1], який перебував за адресою вул. Прорізна, 17. Будівництво закінчено у 1931 році під керівництвом архітектора Й. Ю. Каракіса^[2].

У 1967 році в будинку було засновано Музей історії військ Київського Червонопрапорного військового округу. З 1995 року тут діє Центральний музей Збройних Сил України.

В червні 1989 року будинок був визнаний пам'яткою архітектури^{[~ 1]}, а у 2006 році занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка архітектури місцевого значення^{[~ 2][1]}.

• 1914 — Військова льотна школа;
• 1934 — Всеукраїнський Будинок Червоної Армії;
• 1938 — Київський Окружний Будинок Червоної Армії;
• 1948 — Київський Окружний Будинок офіцерів;
• 1994 — Центр культури, просвіти і дозвілля Збройних сил України;
• 1999 — Центральний будинок офіцерів Збройних сил України^[1].

Будівля має три поверхи і виконана в стилі неоампір. В плані будівлю складають два різновеликі прямокутні корпуси на розі об'єднані напівкруглим об'ємом, де розташований головний вхід, оформлений доричними колонами. Другий, парадно оформлений вхід розміщено у торцевій частині корпусу зі сторони Кріпосного провулку.

Фасади пофарбовані у два кольори (білі деталі на блакитному тлі), їх архітектуру вирізняє ордерна побудова: перший рустований поверх на високому цокольному ярусі слугує своєрідним подіумом для пілястр і напівколон іонічного ордера, що розміщені у простінках верхніх поверхів. Площини розкріповок з потрійними вікнами фланкують наріжний об'єм, вхід з боку Кріпосного провулку та південний ріг фасаду з боку вул. Грушевського.

На першому поверсі наріжної напівкруглої секції будівлі облаштований вхідний вестибюль, на другому і третьому — лекційні зали. В будівлі міститься великий зал для глядачів на 903 місця. Приміщення клубної та адміністративної частин розташовані обабіч коридору.

Порівняно з первісним проектом при добудові 1930-х років архітектура будинку зазнала змін, зокрема:

• відсутня велика баня, що мала бути на розі будинку;
• головний вхід із східного фасаду переміщений на ріг та оформлений доричними колонами;
• замість фігурних вінцевих парапетів з'явилися високі аттикові стіни з вікнами з напівкруглими завершеннями;
• перемички вікон першого поверху прикрашено скульптурними маскаронами, які зображують червоноармійців у будьонівках^[2].

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.