| Будинок на вулиці Вірменській, 28 | |
|---|---|
| |
49°50′35.000000100011″ пн. ш. 24°1′57.000000099996″ сх. д. / 49.84306° пн. ш. 24.03250° сх. д. | |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм |
| Засновано | 1898 |
  Будинок на вулиці Вірменській, 28 (Львів) (Україна) | |
 | |
 Будинок на вулиці Вірменській, 28 у Вікісховищі | |
Будинок на вулиці Вірменській, 28 (також кам'яниця Бернатовичівська Друга; конскрипційний № 136[1]) — житловий будинок кінця XIX століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 863). Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській під № 28.
Історія
На місці сучасного будинку стояла зведена наприкінці XVI століття у стилі ренесанс кам'яниця Ієронима Піноцці[1][2], керівника львівського монетного двору. У XVII—XVIII століттях вона належала родині Бернатовичів, зокрема, у 1622 році власниками кам'яниці були нащадки Миколая Бернатовича, у 1630—1647 роках будинок належав Кристофу Бернатовичу, у 1650—1670 роках — його нащадкам, у 1671—1767 роках будинок був відомий як кам'яниця Граціана Бернатовича[1].
Станом на 1871 і 1889 роки будинок належав Пінкасу Шіффману[1].
Кам'яниця була триповерховою, з вузьким тривіконним фасадом, оздобленим кам'яним ренесансним порталом та кам'яними різьбленими лиштвами. У 1898 році з метою розширення вулиці Вірменської стару кам'яницю розібрали[2][3] та звели нову, яка розміщувалася трохи на відстані від червоної лінії забудови[1]. Зображення старого будинку збереглося на рисунках і кресленнях архітектора Міхала Ковальчука та художника Юліуша Макаревича[1].
У 1916 році будинком володів Якуб Морецький, у 1934 році — Фрімета Раттнер[1].
За радянських часів, у 1950-х—1960-х роках у будинку розміщувався гуртожиток № 1 Інституту прикладного мистецтва[4].
Опис
Будинок чотириповерховий, зведений у стилі еклектичного історизму[1][5]. Фасад вузький, тричастинний, має багате оздоблення, яке певною мірою повторює декор первісної кам'яниці. Перший поверх рустований, інші тиньковані. На лівій осі розташований головний вхід, виконаний у вигляді аркового порталу, прикрашеного замковим каменем. На другому поверсі, в центрі — масивний кам'яний балкон із балюстрадами, який підтримують два кронштейни, прикрашені рослинним декором. Вікна першого і другого поверху напівциркульні, на першому поверсі прикрашені замковими каменями у вигляді аканту, на другому поверсі — обрамовані пілястрами коринфського ордеру з невеликими маскаронами левів у нижній частині. На крайніх вікнах другого поверху — лучкові сандрики з картушами у фризі, над середнім — трикутний сандрик з аналогічним декором. Вікна третього поверху прямокутні, облямовані прямокутними лиштвами і також прикрашені сандриками, подібно до вікон поверху нижче, але в іншому порядку: крайні вікна мають трикутні сандрики, центральне — лучковий. Вікна четвертого поверху також прямокутні, але декоровані лише лиштвами та віньєтками. Завершується фасад розвиненим карнизом на кронштейнах.
Див. також
- Кам'яниця Бернатовичівська — будинок № 8 на площі Ринок.
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и Мельник І., 2011, с. 240.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 114.
- ↑ Липка, 1983, с. 51.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 36.
- ↑ Липка, 1983, с. 47.
Джерела
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Л. : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Липка Р. М. Ансамбль вулиці Вірменської. — Л. : Каменяр, 1983. — 110 с. — 16000 прим.
- Архітектура Львова: Час і стилі XIII—XXI ст / Ю. О. Бірюльов. — Л. : Центр Європи, 2008. — 720 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Л. : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-032-2.
