Петро Іванович Бубела | |
---|---|
![]() | |
![]() Пам'ятник Петру Бубелі в с. Лисиничі | |
Загальна інформація | |
Народження | 12 травня 1889 с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада |
Смерть | невідомо м. Одеса |
Військова служба | |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() ![]() |
Командування | |
товариш (заступник) державного секретаря військових справ ЗУНР | |
Петр́о Іва́нович Буб́ела (12 травня 1889, с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада — (1920 ?) 1934) — український військовий діяч, отаман УГА. Учасник Першої світової війни, поручник австрійської армії. Один з основних організаторів Листопадового чину у Львові 1918 року. 1918—1919 роках товариш державного секретаря військових справ ЗУНР[1].
Життєпис

Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський
Народився в с. Лисиничі біля Львова. Можливо, мати була полькою.[2] Закінчив гімназію, студіював право у Львівському університеті. Військову освіту здобув у австрійській старшинській школі, учасник Першої світової війни.
Один із керівників збройного повстання 1 листопада 1918 у Львові, член Центрального військового комітету. Один із організаторів Центрального Військового Комітету, опрацьовував план повстання у Львові, починаючи від 19 жовтня 1918 року, разом із Любомиром Огоновським і Дмитром Паліївим.
У роки української революції 1917—1921 років — заступник Державного секретаря військових справ уряду ЗУНР (ад'ютантом був Михайло Голинський.[3], тимчасово в. о. військового міністра, активний учасник військового будівництва ЗУНР. Разом із Дмитром Вітовським перебував у Тернополі, займався створенням регулярної армії.
За спогадами М. Омеляновича-Павленка, Петро Бубела був розстріляний більшовиками в Одесі після переходу УГА на бік Червоної армії у 1919 році.
За іншими даними, у квітні 1920 року заарештований в Одесі органами ЧК й ув'язнений до харківської тюрми. Після втечі повернувся до Одеси, де жив нелегально та працював в структурі Червоного Хреста. У 1934 році заарештований і там же страчений[4].
Вшанування пам'яті
- В рідному селі відкрито пам'ятник Петрові Бубелі[5].
Примітки
- ↑ Тимченко Роман (30 жовтня 2024). Бубела Петро. ukr-revolution.history.org.ua. Енциклопедія історії Української революції 1917-1921 рр. Процитовано 28 лютого 2025.
- ↑ М. Гуцуляк Перший листопад 1918 на Західних землях України. — Київ: «Либідь», 1993. — 408 с. — ISBN 5-325-00302-X. — С. 27.
- ↑ П. Гуцал Голинський Михайло Теодорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 379. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Нариси історії України: Бубела Петро. franko.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 серпня 2006. Процитовано 9 листопада 2016.
- ↑ У Лисиничах вшанували земляка, організатора Листопадового Чину, Петра Бубелу. plus.lviv.ua. Інформаційно-розважальний портал «Винники Plus». 1 листопада 2018. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
Джерела
- Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917-1920): Документально-художнє видання / упоряд.: М. Ковальчук. — Київ : Темпора, 2007. — 608 с. — ISBN 966-8201-24-8.
- Гуцал П. Бубела Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 189. — ISBN 966-528-197-6..
- Кузьма О. Листопадові дні 1918 р.: з іл. і шкіцами. — Львів : Накладом автора, 1931. — 443 с.
- Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. — Нью-Йорк : Накладом Видавничої Кооперативи «Червона Калина», 1960. — 450 с.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів : Інститут українознавства НАН України; Інститут Центрально-Східної Європи, 1998. — 488 с. — 700 прим. — ISBN 966-02-0559-7.
- Науменко К. Бубела Петро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 385. — ISBN 966-00-0734-5.
Посилання
- Пам'ятник Петру Бубелі в селі Лисиничі. panoramio.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 лютого 2025.
- Бубела Петро. litopys.lviv.ua. Літопис. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 28 лютого 2025.
![]() |
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |