Болховітінов Віктор Федорович
рос. Болховитинов Виктор Фёдорович
Народився	23 січня (4 лютого) 1899(1899-02-04) Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер	29 січня 1970(1970-01-29) (70 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	інженер, бортінженер
Alma mater	Саратовський університет, Московське вище технічне училище, Академія повітряного флоту ім. М. Є. Жуковського
Галузь	авіабудування
Заклад	Військово-повітряна інженерна академія імені М. Є. Жуковського
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	проєктування літаків
Нагороди
Болховітінов Віктор Федорович у Вікісховищі

Болховітінов Віктор Федорович (23 січня (4 лютого) 1899(18990204), Саратов — 29 січня 1970, Москва) — радянський авіаконструктор, генерал-майор інженерно-авіаційної служби (1942), доктор технічних наук (1947). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1949). Професор (1949).

Народився в Саратові. Закінчив Саратовську гімназію, вступив на медичний факультет Саратовського університету, але за півроку перейшов на фізико-математичний факультет^[1]. Восени 1918 року приїхав до Москви і вступив до Московського вищого технічного училища. Захворів на тиф, після тривалого лікування відправлений на відновлення здоров'я додому в Саратов. Через рік знову приїхав до Москви і вступив до академії. У період навчання працював в академічному конструкторському бюро, сконструйовані ним планери АВФ-6 і АВФ-18 брали участь у Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебелі^[1].

У 1926 році закінчив Академію повітряного флоту імені М. Є. Жуковського. Після ад'юнктури став викладачем, у 1937 році призначений начальником кафедри^[2].

З 1933 року — керівник особливого конструкторського бюро (ОКБ Болховітінова) заводу № 22 у Філях^[2]. З 1939 року — директор і головний конструктор заводу № 293 Наркодного комісаріату авіаційної промисловості в Хімках^[3].

У 1934—1936 роках очолював розробку важкого бомбардувальника ДБ-А (абревіатура від рос. «Дальний Бомбардировщик — Академия»), на якому в 1936—1937 роках радянські льотчики встановили чотири світові рекорди дальності польоту з вантажем^[4]. Один з літаків ДБ-А під номером Н-209 був використаний С. О. Леваневським під час фатальної спроби перельоту в США через Північний полюс у серпні 1937 року. До 1940 року ДБ-А випускали невеликою серією, його використовували як транспортний літак.

У 1939 році керував будівництвом швидкісного літака-винищувача «С» з двома співвісними гвинтами, який під час льотних випробувань видав швидкість 570 км/год. На початку 1940 року брав участь у випробуваннях встановленого на літак прямоточного повітряно-реактивного двигуна^[2].

У 1941—1942 роках під керівництвом Болховітінова конструкторами О. Я. Березняком і О. М. Ісаєвим було розроблено перший радянський ракетний винищувач БІ-1 з рідинним ракетним двигуном^[1][4]. 15 травня 1942 року льотчик-випробувач капітан Г. Я. Бахчиванджі вперше підняв його в повітря, потім виконав на ньому ще 6 випробувальних польотів (в останньому загинув 27 березня 1943 року).

З 1946 року — на викладацькій роботі у Військово-повітряній академії імені М. Є. Жуковського, з 1949 року — професор. У цій академії в 1949—1955 роках очолював кафедру проєктування літаків, у 1955—1957 роках — кафедру конструкції та міцності літаків, а в 1957—1965 роках — кафедру конструкції та бойової ефективності літальних апаратів^[5].

Помер 29 січня 1970 року в Москві. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 14).

• ДБ-А — дальній бомбардувальник — академія. Перший політ відбувся у 1935 році. Екіпаж сім осіб. Серійно виготовлявся з 1938 по 1940 роки. Всього було виготовлено 12 літаків.
• БДД — бомбардувальник дальньої дії. Проєкт був представлений у 1936 році. Від реалізації проекту відмовилися на користь АНТ-42.
• Дальній важкий бомбардувальник «Д» із дизельними двигунами М-40. Екіпаж 8 осіб. За розрахунками літак міг доставити 6 тон бомб на дальність 5 000 км. У десантному варіанті корисне навантаження 50 озброєних бійців, а транспортному — до 7 тон вантажу. Проєкт бомбардувальника «Д» було закрито з початком німецько-радянської війни.
• Швидкісний бомбардувальник «С». Перший політ відбувся у 1939 році. На літак встановлювали спарені двигуни зі співвісними гвинтами, що обертаються в різні боки. У серійне виробництво літак не передавався.

• Орден Червоної Зірки (29 грудня 1936).
• Орден Червоного Прапора (3 листопада 1944, 15 листопада 1950);
• Орден Леніна (21 лютого 1945, 16 вересня 1945);
• Медаль «За перемогу над Німеччиною»;
• Орден Трудового Червоного Прапора.

• 23 вересня 1977 року на будівлі саратовської школи № 67 (колишня 2-а чоловіча гімназія, де навчався Болховітінов) відбулося відкриття меморіальної дошки, присвяченої авіаконструктору^[2].