| Богайли | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 45°1′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.017° пн. ш. 33.600° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна[1] і  Росія | |||
| Регіон |
Автономна Республіка Крим[1] Республіка Крим | |||
| Розташування |
Україна, Крим | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | мінеральне озеро[1] | |||
| Розміри | ||||
| Вода | ||||
| Солоність | солене г/л | |||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Тереклав | |||
| Витікають | Тереклав | |||
| Інше | ||||
| Geonames | 711954 | |||
| Код ДВР Росії | 21010000111106300000460 | |||
  Богайли (озеро) (Україна) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Богайли у Вікісховищі | ||||
Богайли (крим. Bağaylı gölü) — солоне озеро, розташоване на півдні Сакського району; 5-е за площею озеро Сакського району. Площа — км². Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — лиманове. Група гідрологічного режиму — безстічне .
Географія
Входить в Євпаторійської групу озер. Довжина — 1 км. Ширина середня — 1 км, найбільша — 1.2 м. Глибина середня — м, найбільша — м. Висота над рівнем моря: 0.3 м. Найближчий населений пункт — село Фрунзе, розташоване безпосередньо на схід від озера. Озеро є лікувальним і використовується для рекреації.
Богайли відділене від Чорного моря перешийком. Озерна улоговина водойми неправильної видовженої форми, витягнута з заходу на схід. Береги пологі, за винятком південного — стрімкий. Східний берег звивистий. На сході впадають два маловодні струмки, на сучасних картах назв не мають[2], на карті 1842 року менший, північний водотік, підписаний, як Лощина Кару, південний — як річка Тереклав[3].
Озеро заростає водною рослинністю переважно на опріснених ділянках. Тут інтенсивно розвиваються різні водорості, аж до цвітіння води.
Середньорічна кількість опадів — близько 400 мм. Живлення: поверхневі і підземні води Причорноморського артезіанського басейну.
Господарське значення
Грязі (мулові сульфідні приморського типу) озера віднесені до категорії лікувальних і з цього озеро є місцем рекреації. Є одним з 14 грязьових родовищ Криму, мають затверджені Радою Міністрів УРСР зони санітарної охорони[4]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1996 року № 1499 «Про затвердження переліку водних ресурсів, що відносяться до категорії лікувальних», є одним з 13 грязьових родовищ Криму визнаних лікувальними.
Примітки
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Крим, Сакський район. с. Фрунзе. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 26 квітня 2016.
- ↑ /?x=33.667264&y=45.016506 Топографічна карта півострова Крим. Військово-топографічне депо. 1842 г. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2016.
- ↑ Каталог грязьових родовищ СРСР, 1970
Посилання
- Стаття про озеро Кизил-Яр (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |