Битва при Верті | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Французько-прусська війна | |||||||
Атака французької кінноти у битві при Верті | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Пруссія Королівство Баварія | Франція | ||||||
Командувачі | |||||||
Пруссія кропринц Фрідріх | Патріс де Мак-Магон | ||||||
Сили | |||||||
88 тисяч вояків | 50 тисяч вояків | ||||||
Втрати | |||||||
1593 вбитих, 7590 поранених, 1373 зниклих безвісти | 8000 вояків вбитими і пораненими, 12 000 вояків полоненими, 28 гармат, 5 мітральєз, 1193 коней |
Битва при Верті (також відома як битва при Рейшсоффені та битва при Фрешвіллері) — друга битва Французько-прусської війни 1870—1871 років, яка відбулася 6 серпня 1870 року в районі міста Верт на франко-німецькому кордоні. В ході битви німецькі війська під командуванням кронпринца Фрідріха розгромили французьку армію маршала Мак-Магона. Після цієї битви французи залишили Ельзас і Лотарингію.
Передумови
4 серпня 1870 року німецькі війська перейшли французький кордон і в битві при Вейссенбурзі завдали поразки 2-й французькій піхотній дивізії генерала Дуе. Захоплення німцями Вейссенбурга змусило французьке командування відмовитися від першопочаткового плану наступу вглиб Німеччини. Французька Рейнська армія під командуванням маршала Мак-Магона відійшла на оборонну позицію в районі села Фрешвіллер біля міста Верт. Тимчасом 3-тя німецька армія кронпринца Фрідріха продовжувала наступ вглиб французької території.
Сили сторін
В районі між населеними пунктами Рейшсоффен і Фрешвіллер займали оборону 1-й та 7-й армійські корпуси Рейнської армії французів — загалом 4,5 піхотні та 2 кавалерійські дивізії, частини резервної артилерії (50 тисяч вояків)[1].
З німецького боку діяла 3-тя німецька армія — 5-й та 11-й прусські армійські корпуси та 2-га баварська піхотна дивізія зі складу 2-го баварського армійського корпусу (88 тисяч вояків)[2].
Хід битви
Вранці 6 серпня в районі міста Верт 5-й прусський корпус зіткнувся із передовими частинами французької армії. Зав'язався бій, в який незабаром включилися 11-й прусський та 2-й баварський корпуси. Командувач 3-ї армії кронпринц Фрідріх не збирався давати тут бій і спершу віддав наказ своїм військам припинити битву, але бачачи успіх німецьких атак скасував своє рішення.
Прусський 5-й армійський корпус без бою зайняв Верт і розмістив там батарею із 108 гармат. Під прикриттям артилерії пруссаки переправилися через річку Зауер і прорвали оборону 3-ї французької піхотної дивізії, але контратака 2-го полку зуавів ненадовго стримала їхній натиск. Атаки 2-го баварського корпусу були зупинені 1-м полком зуавів. До обіду німцям не вдалося добитися перелому в ході битви на свою користь.
О 13:00 почався другий етап битви — кропринц Фрідріх ввів у бій основні сили своєї армії. Німецьке командування зосередило свої зусилля на оточенні французьких військ, для чого вони нанесли головний удар на правий фланг французів у районі Фрешвіллера[3]. 2-й полк зуавів затято боронився і навіть зміг змусити відступити баварців, але врешті-решт був оточений і знищений. О 16:00 німці прорвали оборону французів у районі Фрешвіллера. Французьке командування вирішило організувати контрудари силами своїх піхотних і кавалерійських резервів.
В районі села Рейшсоффен французька резервна кавалерійська бригада генерала Мішеля атакувала наступаючу німецьку піхоту. Основу бригади складали кірасири. Французька кіннота на повному галопі кинулася на німців і потрапила під шквальний вогонь німецької артилерії. Бригада Мішеля була повністю знищена, так із 8-го кірасирського полку цієї бригади в живих залишилося лише 17 вояків[4]. Атака французької кінноти повторила атаку Легкої бригади британців під час Балаклавської битви 1854 року. Незважаючи на загибель бригади генерала Мішеля, її дії затримали наступ німців і дали змогу основним силам французької армії відійти на нові позиції.
О 17:00 німці захопили Фрешвіллер. Французькі війська відступили під прикриттям контратак власної кавалерії. Прусська кіннота не змогла організувати переслідування відступаючих французів, і військам Мак-Магона вдалося відступити на захід.
Втрати сторін
Втрати французької армії становили 8000 убитих і поранених вояків, 12 000 вояків потрапили в полон. Німці змогли захопити 28 гармат, 5 мітральєз, 1193 коней.
Німці втратили 1593 вояків убитими, 7590 вояків були поранені, 1373 зникли безвісти, було втрачено 341 коня.
Наслідки битви
В ході битви при Верті французька Рейнська армія була розгромлена, а її залишки почали відступ до Вердена і Шалона-на-Марні, де формувалася нова Шалонська армія. В той же день, коли відбулася битва при Верті, французькі війська зазнали поразки і під Шпіхерном. Поразки при Вейссенбурзі, Верті і Шпіхерні призвели до втрати французами Ельзасу і Лотарингії[5].
Примітки
- ↑ Service historique du grand Etat Major Allemand, La guerre Franco-Allemande de 1870—1871, Berlin, E. S. Mittler, 1874.
- ↑ German General Staff (1881). The Franco-German War 1870—71: Part 1; Volume 1 (2nd ed.). London: Clowes & Sons.
- ↑ ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА --[ Военная история ]-- Мольтке Г. фон. История германо-французской войны 1870—1871 гг. militera.lib.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Groulx, Lionel (1948). GUERNIER, (Eugène), Jacques Cartier et la pensée colonisatrice. Collection «Les Grands Coloniaux». Ed. de l’Encyclopédie de l’empire français. Paris 1946. 164 pages avec portrait, reproductions hors-texte et carte. Revue d'histoire de l'Amérique française. Т. 1, № 4. с. 600. doi:10.7202/801417ar. ISSN 0035-2357. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Howard, Michael ((2003 printing)). The Franco-Prussian War : the German invasion of France, 1870-1871. London: Routledge. ISBN 0-415-26671-8. OCLC 47296298.
Джерела
- Howard, Michael, The Franco-Prussian War: The German Invasion of France 1870–1871, New York: Routledge, 2001. ISBN 0-415-26671-8.
- German General Staff (1881). The Franco-German War 1870-71: Part 1; Volume 1 (2nd ed.). London: Clowes & Sons.
- La Journée de Reichshoffen, avec carte et pièces officielles, par Eugène de Monzie -Palmé (Paris)-1876.
- Moltke, Field Marshal Count Helmuth von (1892). The Franco-German War of 1870. New York: Harper and Brothers.