Наталія Бехтерєва
Наталья Петровна Бехтерева
Наталія Петрівна Бехтерєва
Народилася	7 липня 1924(1924-07-07)[3][2] Ленінград, РСФРР, СРСР[3]
Померла	22 червня 2008(2008-06-22)[1][2] (83 роки) Гамбург, Німеччина
Поховання	Комаровське селищне кладовище
Країна	СРСР  Росія
Національність	росіянка
Діяльність	нейрофізіологія
Галузь	нейрофізіологія
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний медичний університет
Науковий ступінь	доктор медичних наук і кандидат біологічних наук
Вчителі	School № 207 (St. Petersburg)d
Відомі учні	Pavel Bundzend
Знання мов	російська[4]
Членство	Російська академія наук, Академія наук СРСР[5], Австрійська академія наук і Академія медичних наук СРСР[5]
Титул	професор, доктор медичних наук, академік АМН СРСР, академік РАН, академік АН СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Рід	Бехтерєви
Діти	Svyatoslav Medvedevd[5]
Нагороди	Помилка: неправильне або відсутнє зображення
Медіафайли у Вікісховищі

Наталія Бехтерєва (рос. Наталья Петровна Бехтерева; 7 липня 1924, Ленінград, СРСР — 22 червня 2008, Гамбург, Німеччина) — російський нейрофізіолог, доктор наук медицини з 1959 р., кандидат біологічних наук з 1951 р., професор. Онука В. М. Бехтерєва.

• Є представницею древнього вятського роду Бехтерєвих. Дід — В. М. Бехтерєв. Батько — інженер і винахідник Петро Бехтерєв (репресований у 1938 р. як «ворог народу»). Мати — лікар Зінаїда Василівна Бехтерєва репресована і відправлена до табору. Сиротами залишилися троє дітей — Наталя, брат Андрій і молодша сестра. Наталя з братом потрапили в дитячий будинок з тавром «діти ворога народу», молодшу забрали родичі. У другу світову війну Н. П. Бехтерєва жила в блокадному Ленінграді.
• У 1947 р. закінчила 1-й Ленінградський медичний інститут ім. І. П. Павлова. Аспірантка — в Інституті фізіології ЦНС АМН СРСР.
• У 1950–1954 рр. працювала молодшим науковим співробітником в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР.
• У 1954-1962 рр. — у нейрохірургічному інституті ім. А. Л. Полєнова МОЗ СРСР (пройшовши шлях від старшого наукового співробітника до керівника лабораторії та заступника директора).
• З 1962 р. — в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР (завідувачка відділу нейрофізіології людини, потім заступник директора з наукової роботи, в.о. директора, з 1970 р. по 1990 р. — директорка).
• З 1970 р. — член-кореспондент АН СРСР.
• З 1975 р. — академік АМН СРСР (згодом РАМН).
• З 1981 р. — академік АН СРСР.
• З 1990 р. — науковий керівник Центру «Мозок» Академії наук СРСР^[6].
• З 1992 р. — керівник наукової групи нейрофізіології мислення, творчості і свідомості в «Інституті мозку людини» РАН (Санкт-Петербург).
• Уранці 22 червня 2008 р. в Гамбурзі в лікарні Святого Георга у віці 83 років після тривалої хвороби померла. Похована на цвинтарі в Комарово (селище міського типу в Курортному районі Санкт-Петербурга).

Була обрана віце-президентом Міжнародного союзу фізіологічних наук (1974—1980), віце-президентом Міжнародної організації з психофізіології (1982—1994).

Працювала головним редактором журналу «Фізіологія людини» РАН (1975—1987); міжнародного журналу «International Journal of Psychophysiology» (1984—1994).

Депутат Верховної Ради СРСР 8 скликання. Народний депутат СРСР.

Її син — Святослав Всеволодович Медведєв, директор Інституту мозку людини РАН (з 1990 року), доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент РАН.

Праці з дослідження принципів діяльності головного мозку людини в нормі і патології, особливо фізіологічних основ психічної діяльності. Вперше в СРСР застосувала спосіб довгострокового імплантації електродів у мозок людини з діагностичною і лікувальною метою. Отримала повне підтвердження теорії Бехтерєва про мозкову організацію розумової діяльності людини з системою жорстких і гнучких ланок^[7]. Відкриттям визнано виявлену Бехтерєвою властивість нейронів підкіркових утворень головного мозку людини реагуючих на смисловий зміст мови, що бере участь як ланки систем забезпечення розумової діяльності^[8]. Під її керівництвом створено нову гілку неврології та нейрохірургії — «стереотаксична неврологія» з розробкою новітніх технологій комп'ютерного стереотаксиса. Є автором близько 400 наукових робіт (в тому числі 18 монографій), багатьох розділів у вітчизняних та іноземних керівництві по фізіології. Створила наукову школу, яка налічує велику кількість вчених і лікарів^[9].

У ЗМІ (Российская газета) піддавалася критиці, начебто за толерантне ставлення до містики і некоректно поставлені експерименти з перевірки екстрасенсорних здібностей, в тому числі зі сторони «Комісії по боротьбі з лженаукою» РАН^[10]. У відповіді Н. П. Бехтерєвої вказано, що інтерв'ю Е. П. Круглякова^[ru] містить «прямое оскорбление», у ньому допущені «передергивание, и прямая ложь»^[11][12].

• Орден «Користь, Честь і Слава» (2007) Президія Загальноросійського громадського руху «Парламент Народів Росії».
• Орден «Серце Данко»(2006) — за особистий внесок у розвиток світової науки, Міжнародний Центр Духовного Єднання, Санкт-Петербург
• Лауреат премії імені Людвіга Нобеля (2006).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (14 липня 2004) — за заслуги в науково-медичної діяльності та багаторічну сумлінну працю^[13].
• Лауреат Міжнародної премії Фонду Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного з врученням знаків Премії: «Державний Орел» і «Орденська Зірка» (2003).
• Лауреат вищої нагороди Міжнародного міжакадемічного союзу «Зірка Вернадського» першого ступеня (2003).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (4 червня 1999) — за великий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів та у зв'язку з 275-річчям Російської академії наук^[14].
• Орден Дружби народів (11 квітня 1994) — за великий особистий внесок у розвиток медичної науки і підготовку висококваліфікованих фахівців для вітчизняної охорони здоров'я^[15].
• Орден Леніна (1984)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1975)
• Орден «Знак Пошани» (1967)
• Золота медаль ВДНГ СРСР (1967, 1974)
• Срібна медаль ВДНГ СРСР (1976)
• Медаль Ханса Бергера (Німеччина)
• Медаль Негрі (Італія)
• Нагорода імені Мак-Каллох (США)
• Золота медаль імені В. М. Бехтерєва — за цикл робіт з досліджень нейрофізіологічних основ вищих психічних функцій головного мозку людини.
• Державна премія СРСР (1985) — за праці з фізіології психічної діяльності, структурно-функціональної організації і біоелектричної активності головного мозку в патології.
• Почесний член Угорського товариства електрофізіологів з 1968 р.
• Почесний член Чехословацьких нейрофізіологічного та нейрохірургічного товариств ім. Пуркіньє з 1989 р.
• Лауреат премії ім. В. Висоцького «Своя колія» (2003)
• Іноземний член Академії наук Австрії з 1974 р.
• Іноземний член Академії наук Фінляндії c 1990
• Іноземний член Американської Академії медицини і психіатрії з 1993 р.
• Дійсний член Міжнародної Академії наук Екології, Безпеки людини і природи з 1997 р.
• Член Ради Директорів Міжнародної організації з психофізіології з 1998 р.
• Почесний доктор СПбГУП (2006)
• Почесне звання «Людина року» (2004) (з врученням Ордена «В ім'я Росії» і занесенням імені в «Книгу Пошани та Честі Росії» «Літопис славних імен і діянь в ім'я Росії»)
• Почесний громадянин Санкт-Петербурга (травень 2008)^[16].
• На її честь названа мала планета номер 6074 Сонячної системи^[17].

• «Биопотенциалы больших полушарий головного мозга при супратенториальных опухолях», Медгиз, 1960. 188 с.; 2-е издание — New York, 1962. (рос.)
• «Болезнь Рейно (клиника, нейропатофизиологические механизмы)», Медгиз, 1965. 189 с. (совместно с Зонтовым В. В., Бондарчук А. В.) (рос.)
• «Физиология и патофизиология глубоких структур мозга человека», М.-Л., Медицина, 1967. 259 с.; 2-е издание — Der Verlag «Volk und Gesundheit», Berlin, DDR, 1969. (совместно с Бондарчук А. Н., Смирновым В. М., Трохачевым А. И.)
• «Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека», М.-Л., Медицина, 1971. 120 с. (рос.)
• «Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека», 2-е издание, переработанное и дополненное, Л., Медицина, 1974. 151 с. Переведено на англ.язык и издано Oxford Univ. Press (USA), 1978.
• «Мозговые коды психической деятельности», Л., Наука, 1977. 166 с. (совместно с Бундзеном П. В., Гоголицыным Ю. Л.) (рос.)
• «Устойчивое патологическое состояние при болезнях мозга», Л., Медицина, 1978. 240 с. (совместно с Камбаровой Д. К., Поздеевым В. К.) (рос.)
• «Здоровый и больной мозг человека», Л., Наука, 1980. 208 с.; переведена на исп.язык: El cerebro humano sano y enfermo. Buenos Aires-Barcelona-Mexico, Editorial Paidos, 1984. 235 p.
• «Нейрофизиологические механизмы мышления», Л., Наука, 1985. 272 с. (совместно с Гоголицыным Ю. Л., Кропотовым Ю. Д., Медведевым С. В.) (рос.)
• «Здоровый и больной мозг человека», 2-е издание, переработанное и дополненное. Л., Наука, 1988. 262 с.
• «Per aspera», Л., Наука, 1990. 145 с. (рос.)
• «Электрическая стимуляция мозга и нервов у человека» (отв. редактор Н. П. Бехтерева), Л., Наука, 1990. 263 с.
• «О мозге человека», СПб, изд. НотаБене, 1994, 248 с. (рос.)
• «О мозге человека (XX век и его последняя декада в науке о мозге человека)», (On the Human Brain. XX century and its last decade in Human Brain Science). СПб, 1997, изд. Нотабене. 67 с.
• «Магия мозга и лабиринты жизни», СПб, изд. Нотабене, 1999. 299 с. (рос.)
• «Магия Творчества и психофизиология (Факты, соображения, гипотезы)», (The Magic of Creativity and Psychophysiology. Considerations, thoughts, hypotheses), СПб, 2006. 79 c.
• «Магия мозга и лабиринты жизни», 2-е изд., переработанное и дополненное. Act ; Сова, М.- СПб.: 2007. 349 с. (рос.)
• «Лечебная электрическая стимуляция мозга и нервов человека», Под общей редакцией академика Н. П. Бехтеревой. Act ; Сова, М.- СПб.: 2008. — 464 c. (рос.)
• «The Usefulness of Psychophysiology in Intellectual Life», Honorary Lecture. 14th World Congress of Psychophysiology. The Olympics the Brain. September 8-13, 2008, St.Petersburg, Russia. 24 p. (последняя лекция).
• Бехтерева Н. Н., «Живой Мозг Человека, и как его исследуют (лекция)». (рос.)

• «Зов бездны» (рос.)
• «Штурм сознания» (рос.)

• Наталья Бехтерева — какой мы её знали: [сборник эссе, очерков] / под общ. ред. С. В. Медведева. — М.: АСТ; СПб.: Сова, 2009. — 256 с.: ил.; 16 с. ил. ISBN 978-5-17-060803-4 (рос.)