Іван Антонович Беспалов
Народження	12 листопада 1914(1914-11-12) Аргаяшський район, СРСР
Смерть	13 березня 1989(1989-03-13) (74 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Роки служби	1941—1946
Партія	КПРС
Звання	Майор
Командування	батальйон автоматників
Війни / битви	Радянсько-німецька війна
Нагороди

Беспа́лов Іван Антонович (12 листопада 1914, с. Губернське Аргаяшський район Челябінська область, РРФСР, СРСР — 13 березня 1989, м. Київ) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни заступник командира батальйону автоматників моторизованої 65-ї гвардійської танкової бригади 9-го гвардійського танкового корпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, гвардії капітан.

Народився 12 листопада 1914 року в селі Губернське Аргаяшского району Челябінської області в родині робітника. Росіянин. Член КПРС з серпня 1944 року. Закінчив неповну середню школу та школу товарознавців держторгівлі.

У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. У 1942 році закінчив курси інструкторів при Тюменському військовому піхотному училищі і був направлений у діючу армію. Воював на 1-му Білоруському фронті. Був чотири рази поранений.

Гвардії капітан І. А. Беспалов відзначився на початку березня 1945 року в бою за місто Камін, нині польське місто Камінь-Поморський. На чолі роти автоматників з двома танками І. А. Беспалов прорвав оборону і відрізав противнику шляхи відходу. При звільненні міста противнику було завдано великої шкоди в живій силі і техніці.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії капітану Івану Антоновичу Беспалову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6752).

З 1946 року гвардії майор І. А. Беспалов — в запасі. Працював в Тюмені директором універмагу, закінчив Ленінградські вищі торговельні курси, потім Московську вищу торговельну школу. З 1956 року жив у Києві і працював у системі громадського харчування. Помер 13 березня 1989 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, чотирма орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

• Герои земли Тюменской / сост. М. М. Никифорова, Н. Д. Радченко, Н. М. Сотников, Н. П. Стукалова. — 2-е изд., доп. и испр. — Свердловск: Средне-Уральское кн.изд., 1975. (рос.)
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т. / А. А. Бабаков (руководитель), Ф. Н. Абрамов, А. М. Агеев и др.; редкол.: Герой Советского Союза генерал армии И. Н. Шкадов (председатель) и др.; Министерство обороны СССР, Главное управление кадров, Институт военной истории, Центральный архив. — Москва: Воениздат, 1987. — Т. 1: Абаев-Любичев. — 909 с. (рос.)