Берил
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Brl[2]
Хімічна формула	Be₃Al₂Si₆O₁₈
Клас мінералу	силікати
Nickel-Strunz 10	9.CJ.05[3]
Dana 8	61.1.1.1
Генезис	магматичний
Ідентифікація
Колір	від блідо-жовтуватого до яскраво зеленого
Форма кристалів	стовпчасті гексагональні призми
Сингонія	гексагональна сингонія[4]
Просторова група	space group P6/mccd[4]
Злам	нерівний, часто раковистий
Твердість	7-8
Блиск	скляний, інколи матовий
Прозорість	прозорий до непрозорого
Колір риси	білий
Густина	2,63—2,91
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	1,568-1,602
Інші характеристики
Названо на честь	Beryllos 3 (Pauly-Wissowa)d
Типова місцевість	Індійський субконтинент[5], Mons Smaragdusd[6][7]
Берил у Вікісховищі

Бери́л — мінерал класу силікатів, найпоширеніший мінерал берилію.

Назва берил походить (через латинське: Beryllus, Старо-французьке: beryl, середньоанглійське: beril) з грецької beryllos βήρυλλος що значить «дорогоцінний, синьо-зелений, кольору морської води камінь»^[8] і походить від пракритської veruliya (वॆरुलिय) і пальського veḷuriya (वेलुरिय); veḷiru (भेलिरु). З санскриту वैडूर्य Vaidurya, який в результаті походить від дравидійського, може бути, від назви Белур або Velur на півдні Індії^[9]. Термін було пізніше прийнято для позначення більш конкретно саме берилу^[10]. Пізньо латинське berillus було скорочено як brill-, що дало італійське brillare, що означає «блиск», французьке слово Brille що також означає «блиск», іспанське Brillo, означає «світитися», і англійське слово brilliance^[11].

Хімічна формула: Al₂Be₃[Si₆O₁₈]. Домішки Na, Cs, Rb, Li, Fe²⁺, Fe³⁺, Mn, Mg, H₂O, He. Метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови. Містить (%): Al₂О₃ — 19; BeO — 14; SiO₂ — 67.

Забарвленням виділяють різновиди берилу: аквамарин — зеленувато-блакитний, смарагд — яскраво-зелений та інші. Зустрічається у гранітних пегматитах, ґрейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв'язаний з кислими виверженими гірськими породами. Берил з пегматитів представлений головним чином натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами. Найменша кількість домішок характерна для берилу з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових ґрейзенів. Деякі з різновидів берилу — дорогоцінне каміння. Найбільш відомі пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Гілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Дрібно- і тонковкраплені руди берилу збагачуються флотацією. В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянській академії в 1705—1709 рр.

Найбільш відомі пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Хілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Берил в Україні зустрічається у гранітних пегматитах на північному заході Українського щита і у Приазов'ї.

За хімічним складом виділяють такі різновиди берилу:

• берил літієвий — містить понад 1 % Li₂O
• берил натрієвий — містить понад 1 % Na₂O
• берил лужний — містить до 5 % (Na, K)₂O
• берил цезієвий (вороб'євіт) — містить до 3 % Cs₂O
• смарагд — берил, який містить до 3 % Cr₂O₃
• берил скандієвий — бацит

За кольором та ювелірними особливостями:

• берил Барбари — (берил з провінції Трансвааль з місцевості Барбара, ПАР);
• берил благородний — (дорогоцінний берил без включень і дефектів);
• берил блакитний — аквамарин
• берил золотистий — геліодор
• берил рожевий — варіація берилу рожево-червоного кольору
• ростерит — безбарвний або блідо-рожевий берил, представлений короткостовпчастими або таблитчастими кристалами, які містять натрій та літій або цезій. Названий на честь дослідника Г. Ростера.

Красиво забарвлені берили та різновиди берилу — популярні самоцвіти, використовуються як дорогоцінні камені в ювелірній справі. Хороші екземпляри берилу високо цінуються і прикрашають колекції та музейні зібрання. З берилу виготовляють також різні дрібні вироби, печатки, різьблені прикраси, а непрозорі камені («звичайний берил») є рудним мінералом і служать джерелом для отримання оксиду берилію.

• Список мінералів
• Ізумруд
• Бацит^[12]
• Уралоліт

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Берил // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Берил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Minerals.net [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Mineral Galleries