Бей Юймін
貝聿銘 |Премії=
При народженні	кит. 貝聿銘
Народження	26 квітня 1917(1917-04-26)[1][2][…] Гуанчжоу, Республіка Китай (1912—1949)
Смерть	16 травня 2019(2019-05-16)[4][2][…] (102 роки)
	Мангеттен, Нью-Йорк, США[4]
Країна	США  Тайвань
Навчання	Гарвардська вища школа дизайнуd, MIT School of Architecture and Planningd і Пенсільванський університет
Діяльність	архітектор
Напрямок	інтернаціональний стиль
Працівник	Webb and Knappd
Член	Американська академія мистецтв та літератури, Китайська інженерна академіяd, Королівська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, Académie d'architectured[5] і Committee of 100d
Твори	Піраміда Лувру, Зала слави рок-н-ролу, Башта Банку Китаю, Mastercard International Global Headquartersd, Luce Memorial Chapeld[6], Bali Refuse Incineration Plantd[6] і The Garden Hotel, Guangzhoud
Батько	Tsuyee Peid
У шлюбі з	Eileen Lood
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго
Нагороди	Прітцкерівська премія (1983) Королівська золота медаль (2010) Praemium Imperiale (1989) Architecture Firm Awardd (1968) Жива легенда Бібліотеки Конгресуd (квітень 2000) Medal of Libertyd (1986) почесний доктор Гонконзького університету[d] honorary doctor of the Tongji Universityd (1994) honorary doctor of the Chinese University of Hong Kongd Eugene McDermott Award in the Arts at MITd (1984) Berliner Bärd (1999) Great Immigrants Awardd (2006)
Бей Юймін у Вікісховищі

Бей Юймін (кит. 貝聿銘, англ. Ieoh Ming Pei; 26 квітня 1917 — 16 травня 2019) — американський архітектор китайського походження. Вчився в Массачусетському технологічному інституті і в Гарвардському університеті у Вальтера Гропіуса. Продовжувач традицій «інтернаціонального стилю» Міс ван дер Рое. Один з п'яти перших лауреатів Прітцкерівської премії.

Бей Юймін народився на півдні Китаю в провінції Гуандун. У 17 років він вирушив до США на навчання. Його батько сподівався, що він вчитиметься бухгалтерської справи. Але сам Бей Юймін, зваживши на свої схильності, вступив на архітектурний факультет Університету штату Пенсильванія в США. За словами Бей Юйміна, його інтерес до архітектури з'явився тоді, коли він, ще зовсім молодий, побачив найвищу в Шанхаї будівлю — двадцятиповерховий готель Гоцзі.

У перші роки в США консервативні погляди викладачів Університету штату Пенсильванія дуже розчарували Бей Юйміна. Він перевівся на архітектурний факультет Гарвардського університету, а потім вчився у Массачусетсі.

У 1948 році Бей Юймін увійшов до архітектурних кругів США. Він розробив немало проєктів адміністративних і житлових будівель, що допомогло йому згодом здобути популярність у США, яка заклала міцний фундамент для його майбутньої успішної діяльності. А будівля «Державного центру з дослідження атмосфери», побудована в 60-ті роки в долині штату Колорадо, стала першим досвідом у проєктуванні громадських будівель.

1979 рік був названий у США роком Бей Юйміна. Архітектурний інститут США того ж року вручив йому золоту медаль.

• 1962 — Плас Віль-Марі, Монреаль
• 1968 — Худжній музей Еверсон, Сірак'юс
• 1971 — Харбор-тауерс, Бостон
• 1973 — Художній музей ім. Херберта Джонсона, Корнельский університет
• 1974 — Східне крило Національної галереї мистецтв, Вашингтон
• 1975 — Офіс банка OCBC, Сінгапур
• 1976 — Джон-Хенкок-тауер, Бостон
• 1978 — Художній музей Індіанского університету
• 1979 — Бібліотека ім. Джона Кеннеді, Бостон
• 1979 — Світовий торговий центр, Балтимор
• 1980 — Рафлс-сіті, Сінгапур
• 1982 — Вежа Банку Китаю, Гонконг
• 1986 — Фаунтейн-плейс, Даллас
• 1987 — Банк Америки, Маямі
• 1989 — Піраміда Лувра, Париж
• 1990 — Гейтуей, Сінгапур
• 1991 — Музей Міхо, Кіото
• 1995 — Зал слави рок-н-ролу, Клівленд
• 1999 — Музей сучасного мистецтва, Люксембург
• 2002 — Башта EDF, Дефанс, Париж
• 2004 — Музей ісламського мистецтва, Доха

• 
  Піраміда Лувра (1989)
• 
  Банк OCBC в Сінгапурі
• 
  Ґейтвей в Сінгапурі
• 
  Фаунтейн-плейс в Далласі
• 
  Національний центр атмосферних досліджень, Булдер, Колорадо
• 
  Зал слави рок-н-роллу

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бей Юймін

• Офіційний сайт [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
• Біографія на сайті World of Biography [Архівовано 18 серпня 2009 у Wayback Machine.](англ.)