Іван Бартошевський
світлина 1879 року
Основні відомості
Народження	18 січня 1852(1852-01-18) Львів, Австрійська імперія
Країна:	Австрійська імперія  Австро-Угорщина  ЗУНР
Альма-матер:	Віденська духовна семінарія
Заклад:	Львівський університет
Конфесія:	УГКЦ
Смерть:	13 грудня 1920(1920-12-13) (68 років)
Львів
Місце поховання:	Личаківський цвинтар
Праці й досягнення
Рід діяльності:	теолог, письменник, педагог
Основні інтереси:	теологія
Звання:	професор
Ступінь:	доктор теології
Титул:	пресвітер
Нагороди:
Бартошевський Іван у Вікісховищі
Висловлюваня у Вікіцитатах

Бартошевський Іван (Іоанн) (18 січня 1852, Львів — 13 грудня 1920, Львів) — священник і релігійний діяч Української греко-католицької церкви, богослов, письменник, педагог, професор Львівського університету, редактор часопису «Рускій Сіонъ». У Галичині Іван Бартошевський був знаним автором богословських, гомілетичних та педагогічних праць, став першим викладачем Львівського університету, кому вдалося створити авторський навчальний посібник з педагогіки. Бартошевський був яскравим представником релігійної течії української національної педагогіки.

Народився 18 січня 1852 року у Львові в сім'ї Григорія і Марії Бартошевських.

Середню освіту здобув в Академічній гімназії. Закінчив греко-католицьку духовну семінарію у Відні «Барбареум», де в 1877 році отримав вчене звання доктора теології.

У 1879 році почав викладацьку діяльність у Львівському університеті. У 1879–1918 роках викладав пасторальну теологію та педагогіку на теологічному факультеті Львівського університету українською мовою. У 1920 році вийшов на спочинок.

Помер 13 грудня 1920 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле 51.

Проживав спочатку за адресою вулиця Хорунщини, 18 (перший поверх) ^[1], а з 1905 року і до смерті - у власному помешканні по вулиці Домса 5. Разом з ним за останньою адресою проживала Юлія Парандовська та їхній син - польський письменник Ян Парандовський.

• 1875 — священик греко-католицької церкви.
• 1891 — дійсний радник і референт греко-католицької Митрополичої Консисторії
• 1895 — почесний канонік греко-католицької Митрополичої Капітули
• 1897 — радник Митрополичого суду для шлюбних справ і інстанційного суду
• 1872–1880 — голова редколегії церковного часопису «Рускій Сіонъ».
• 1887–1898 — член редколегії церковного часопису "Душпастырь" (Орган Товариства св. Апостола Павла)
• 1893 — заступник голови Товариства св. Апостола Павла

Викладав на теологічному факультеті Львівського університету

• 1879 — ад'юнкт;
• 1881 — доцент пасторальної теології;
• 1884 — надзвичайний професор пасторальної теології;
• 1885 — звичайний професор пасторальної теології;
• 1890 — звичайний професор педагогіки;
• У 1888/1889 і 1893/1894 роках обирався деканом теологічного факультету;
• У 1889/1890, 1890/1891,1891/1892,1894/1895,1895/1896 і 1896/1897 — продеканом теологічного факультету;
• З 1905 року керував гомілетичним семінаром для студентів теологічного факультету греко-католицького віросповідання.

Відстоював українську мову як мову викладання у Львівському університеті. Брав посильну участь у змаганнях за український університет у Львові, про що свідчить наступний текст:

	У відповідь на заяву польських професорів, що Львівський університет є чисто польський, а не утраквістичний, заявили дня 13. марта 1907. р. руські професори університету у Львові: Іван Бартошевський, Мих. Грушевський, Ст. Дністрянський, Іван Добрянський, Йосиф Комарницький, Ол. Колесса, Тит Мишковський, Петро Стебельський і Кирило Студинський, що домагаються виділення єствуючих руських катедр в окреме автономне тіло і безпроволочного доповнення їх системізуваними новими катедрами,— в ціли зорґанізування руського університету у Львові.
— Кость Левицький. Історія політичної думки галицьких українців (1848-1914). Львів, 1926. С. 440.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бартошевський Іван

• Проповеді недільні. Львів, 1897.
• Проповеді страсні і воскресні. Львів, 1891.
• Педагогія руска або Наука о воспитаню. Львів, 1891.
• Проповеді похоронні. Львів, 1899.
• Проповеді празничні для сельского народа. Львів, 1901.
• Пасторальна теологія. Львів, 1902.
• Святе Письмо Старого и Нового Завіта съ поясненями. Львів, т. І–VII, 1900–1908.
• Христіянсько-католицька педагогія або наука о вихованю. Львів, 1909.
• Статті на богословські теми в українських церковних журналах.

• Орден Залізної Корони ІІІ ступеня^[2]
• Бронзова ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Ювілейний хрест

Позашлюбним сином Івана Бартошевського та Юлії Парандовської був видатний польський есеїст Ян Парандовський. Цей факт встановила й оприлюднила в своїй книзі «Хто ти є. Початок родинної саги» (2014)^[3] онука Я. Парандовського, відома польська акторка Йоанна Щепковська^[4].

• Енциклопедія українознавства. — Т. 1. — Львів, 1993. — С. 96.
• Лучук І. (6 квітня 2015). Хто був батьком Яна Парандовського. zbruc.eu (англ.). Zbruč. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
• Ярісевич Д. Бартошевський Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 285. — ISBN 966-02-2681-0.
• Barwiński B. Bartoszewski Jan (1852—1920) // Polski Słownik Biograficzny — T. I. — Kraków, 1935. — S. 328—329. (пол.)

• Святе Письмо Старого и Нового Завіта съ поясненями [Архівовано 13 квітня 2018 у Wayback Machine.]