Марія Йосипівна Баліцька
Псевдонім	Чайка, Ластівка
Народилася	26 грудня 1963(1963-12-26) (61 рік) Піщане Зборівський район Тернопільська область
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка, редактор, літератор
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Баліцька Марія Йосипівна у Вікісховищі

|Lib= |Член КПРС=

Марі́я Йо́сипівна Балі́цька (Шаваровська; псевдоніми — Чайка, Ластівка; нар. 26 грудня 1963, с. Гнидава, нині Піщане Зборівського району Тернопільської області) — українська журналістка, редакторка, літераторка, художниця, громадська діячка. Член НСЖУ (1993), НСПУ (2011), член Ради Тернопільської обласної організації НСПУ (2013), майстер народних художніх промислів, заслужений журналіст України (2020).

Закінчила Копичинецький технікум бухгалтерського обліку (1982), факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1994, нині Львівський національний університет імені Івана Франка).

Працювала у редакціях тернопільських районної газети «Шляхом Ілліча» (нині «Подільське слово»), обласних газет «Ровесник» та «Свобода». Від 1994 року — в ТАНГ (нині ЗУНУ): літературна працівниця, редакторка, від 1999 — провідна, головна редакторка газети «Академія» (нині «Університетська думка»), гуртує довкола себе творчу молодь — написане молодими поетами видруковує в альманасі «Серцеспів», авторка гімну ТНЕУ.

У листопаді-грудні 2004 — редакторка вісника Страйкового комітету ТНЕУ «Совість». Від лютого 2008 — редакторка газети літературного об'єднання ТОО НСПУ «Літературна криниця», яку видає власним коштом. Голова Тернопільського міського літературного об'єднання при ТОО НСПУ «Неопалима Купина».

Авторка численних збірок поезій і віршованої прози, книг для дітей, малої прози, п'єс, романів та інших, текстів пісень. Прозу і поезію опублікувала у періодиці України, збірниках «Музичне мистецтво» (2005), «Жінка крізь призму письма» (2013), «Різдво в українській поезії» (2010), «Покрова в українській поезії» (2013); в альманахах «Подільська толока», «Жайвір», «Ліра», «Серцеспів», у журналах «Жінка», «Дніпро», літературно-художньому Україно-Канадському альманасі «Крила», «Літературний Тернопіль», «Освітянин», «Малятко», в інтернет-виданнях.

Поезії Марії Баліцької та пісні на її слова звучать у вітчизняних та закордонних радіоефірах, по телебаченню, на концертах, конкурсах, фестивалях; чимало творів письменниці увійшли до шкільної програми.

• Заслужений журналіст України (2020);
• Золоте перо Тернопілля (2021);
• Почесний знак НСЖУ (2007);
• Почесна відзнака НСПУ (2013);
• Дипломантка 2-го Всеукраїнського конкурсу журналістів «Українська мадонна»;
• Дипломантка конкурсу духовних поезій «Ісусе, Ти потрібний мені»;
• Літературна премія імені Володимира Вихруща (2004);
• Літературна премія імені Іванни Блажкевич (2013);
• 2-га премія всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2009) за п'єсу «Веселкове Диво»;
• Дипломантка Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2020) за роман «Часоплин життя»;
• Переможниця конкурсу «1540 знаків любові до Тернополя» (2010);
• Лауреатка XIV літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска (м. Турка Львівської області, 2010);
• Лауреатка премії імені Петра Гнатенка у конкурсі НСЖУ (за висвітлення у газеті Західноукраїнського національного університету/ТНЕУ «Університетська думка» питань педагогіки 2011);
• Лауреатка обласного конкурсу аматорів образотворчого мистецтва імені Олени Кульчицької в номінації «Живопис» (2024)^[1].

• «Музика Землі» (роман, 2004);
• «Чарівниця» (роман, 2005);
• «Калинова Душа» (оповідання, новели, замальовки, 2008);
• «Їжак на долоні» (роман, 2009).

• «Веселкове диво» (2009);
• «Вишиванка для Ісуса» (2013) — інсценізував тернопільський молодіжний театр «Богослов» парафії святого Івана Богослова УГКЦ.

книги-розмальовки

• «Сіренькі кролики» (1998);
• «Казка про податки» (2004, 2005, 2011);
• «Пелюстки Маминого Щастя» (2013).

казки

• «Парасолька для Сонечка» (2006);
• «Лісова скарбничка» (2007);
• «Андрійків світанок» (2007);
• «Марійчині колисанки» (2011).

• «Жменька щастя» (1997);
• «Демон Кохання» (1997);
• «Сонце над Серетом» (1998);
• «Пісенне намисто» (співаник, 1999);
• «Загадкова Леді» (2001);
• «Жар-Птиця» (2007);
• «Хай святиться любов» (2008);
• «Осяйний Тернопіль» (2013);
• «Бабусина Радість» (2013);
• «Яблуневий розмай» (вибране читачами, 2013, 2014, 2015);
• "Калинова журба" (поезії. народжені російсько-українською війною, 2023).

• «Неопалима Купина» (2003);
• «Містична Троянда» (2009);
• «Джерело Любові» (2005, 2006, кантичка).

• «Сонцесни» (2005);
• «Стрітення» (2005);
• «Поцілунок Дельфіна» (2005).

• «Ріка життя Володимира Вихруща» (книга-пам'ять про Учителя, 2009);
• «Душа Бджоли» (філософські міркування, 2012, 2013);
• «Посивіле Серце» (філософські міркування, 2013);
• «Журавлина пісня» (2016, пам'яті брата — бійця АТО);
• «Мандрівка з Янголом» (2016, вибране).

упорядниця колективних збірок

• «Матері» (2011);
• «Татові» (2013);
• «Сонячна криниченька» (розмальовка, 2010).

• Дем'янова І. Баліцька Марія Йосипівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 29. — ISBN 978-966-528-318-8.
• Життєпис у збірках, публікації в періодиці.

• Марія Баліцька [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Обличчя Тернополя: Марія Баліцька мріє побачити, як через Еверест перелітають журавлі