| Балка Караулова | |
|---|---|
| Витік | на північно-східній околиці села Новомихайлівки |
| • координати | 47°33′38″ пн. ш. 38°02′38″ сх. д. / 47.56056° пн. ш. 38.04389° сх. д. |
| Гирло | Кальміус |
| • координати | 47°33′57″ пн. ш. 38°00′01″ сх. д. / 47.56583° пн. ш. 38.00028° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Донецька область |
| Довжина | ~3,40 км |
Балка Караулова[1][2] — балка (річка) в Україні у Кальміуському районі Донецької області. Ліва притока річки Кальміусу (басейн Азовського моря).
Опис
Довжина балки приблизно 3,40 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 3,34 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,02 [3]. Формується декількома загатами[3][2].
Розташування
Бере початок на північно-східній околиці села Новомихайлівки. Тече переважнона північний захід і на північно-східній околиці села Староласпа впадає у річку Кальміус.
Цікаві факти
- Біля витоку балки на східній стороні на відстані приблизно634,39 м пролягає автошлях Т 0508[3] (автомобільний шлях територіального значення у Донецькій області. Пролягає територією Донецької міськради та Кальміуського району через Донецьк — Старобешеве — Бойківське — Новоазовськ — Сєдове. Загальна довжина — 111,3 км.).
Примітки
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
- ↑ а б openstreetmap. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
- ↑ а б в https://www.google.com.ua/maps/@47.5597505,38.0157829,14.75z?hl=uk
Джерела
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 241
