| Байда, Князь Вишневецький | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | історична драма-хроніка[1] | |||
| Автор | Пантелеймон Куліш | |||
| Видання | 1884 або 1885[2] | |||
| Попередній твір | «Магомет і Хадиза» (1883) | |||
| Наступний твір | «Отпаданіе Малороссіи от Польши» (1888) | |||
|
| ||||
Байда, князь Вишневецький — драма Пантелеймона Куліша, видана вперше на межі 1884-го і 1885-го років у Санкт-Петербурзі; перший твір «Драмованої трилогії» автора, що вийшов друком (і єдиний, що вийшов за його життя). Вважається своєрідною спробою Куліша відійти від традиції «побутового театру» й привнести в українську драматургію «шекспірівського» стилю.
Через панування принципів етнографічно-побутового театру на тогочасній українській сцені (а також — своєрідний «бойкот» Куліша за його антикозацькі виступи), драма отримала негативні відгуки й не виставлялася понад 100 років з моменту її оприлюднення.
Історія публікацій
Вперше драма була опублікована окремим виданням в Санкт-Петербурзі. Вдруге — як частина «Драмованої трилогії» у Харкові в 1900 році. Після того неодноразово публікувалась у вибраних творах Куліша[3]. Разом із критичними відгуками драму опубліковано у виданні «Куліш, Байда і Козаки» в 1995-му році.
Дійові особи
- Байда, князь Дмитрій Вишневецький
- Тульчинський Самійло, його чура, а потім побратим
- Дворяне-побратими
- Посел Московський
- Посел Турецький
- Панцерний боярин
- Козаки-нетяги
- Козаки-дуки
- Радько Гузир, на прізвище Турецький Святий
- Хома Пиндюр, на прізвище Плахта
- Ганжа Андибер, гетьман Запорозький
- Костир, безрукий козак-характерник
- Козаки-січовики, козаки-зимовчаки, козацькі чури, громадські мужі, кобзар, посланці і вістовці
- Великий візир
- Сераскир
- Капудан-баша
- Беглербек
- Замковий ага
- Княгиня Вишневецька
- Байдина мати
- Катруся, її небога
- Настя Горова, шинкарка степова
- Настина наймичка
Сюжет
Акт первий
Акт другий
Акт третій
Акт четвертий
Акт п'ятий
Рецепція
Невдовзі після виходу драма Куліша отримала низку негативних відгуків. Рецензенти дорікали «Байді…» «несценічністю»[4][5], «неісторичністю» та художньою «неправдивістю». Також оглядачі ставили драму в контекст історичних та публіцистичних писань Куліша — зокрема, його «Исторії возз'єднання Руси» та «Крашанки». Також було вказано на співвідносність Байди з постаттю автора. В окремих випадках мав місце перехід на особисте[6]. Загалом, критика драми була здебільшого тенденційною, а вже потім — естетичною.
Своєрідне «перепрочитання» та «реабілітацію» драми через чверть століття після її виходу зробив Михайло Грушевський у своїй статті «Байда-Вишневецький в поезії й історії».
Інтертекст драми
Інтермедія «Куліш, Байда і Козаки»
Перелік видань
- Байда, князь Вишневецькій, драма (1553‒1564). СПб, Типографія товарищества „Общественная польза“, 1885.[7] 158 с.
- Драмована трилогія, частина перва; Байда, князь Вишневецькій, Староруська драма. Харків, 1900.
- Твори Пантелеймона Куліша. Т. 4. У Львові: Вид. т-ва ”Просвіта”, 1909. с. 51‒181.
- Сочиненія и письма П. А. Куліша. Т. 4. К., 1910. с. (?)
- Твори в двох томах. Т. 2. К., 1989. с. (?)
- Твори в двох томах. Т. 2. К., «Наукова думка», 1994. с. 265‒272.
- Байда, Князь Вишневецький. Драма // Куліш, Байда і Козаки. Нью-Йорк, 1995. с. 91‒207.
Сценічні втілення
Протягом понад 100 років з моменту виходу друком твір Куліша не бачив сцени. І лише в 1991-му «Байду…» було поставлено в Запорізькому музико-драматичному театрі режисером Олександром Королем.[8][9]
Примітки
- ↑ Закалюжний Л. «Драмована трилогія» Пантелеймона Куліша…
- ↑ На обкладинці оригінального видання зазначено 1885-й рік, а на титульній сторінці — 1884-й. Як зазначає Є. Кирилюк, цензурний дозвіл на друк було надано «14 лютого 1884» («Бібліографія праць Куліша і писань про нього», с. 52); рецензії на драму з'явилися вже у 1885-му.
- ↑ Детальніше дивись розділ «Перелік видань»
- ↑ «Как драма, пьесса г. Кулиша мало удобна для сцены, в ней действие весьма часто меняет свое место (…). Масса разговоров, мало содействующих движению действия, делает пьессу вялой и, пожалуй, несколько скучной (…)». Андроник Степович, Кіевская Старина, 1885. №9 // Куліш, Байда і Козаки. с. 218
- ↑ «Для театру драма Куліша зовсім не гожа, тут більше розмов, ніж дії, п'єса складається з 20 сцен, котрі ведуться в ріжних місцях, через що треба 11 разів перемінити декорації (…)». Михайло Комар, «Короткий перегляд українських книжок». Зоря, 1886. №5 // Куліш, Байда і Козаки. с. 233
- ↑ «Он (Куліш) тоже выступил с неопределенными идеалами и смутными порывами к чему-то неизвестному, но такому, что должно быть хорошо; это неизвестное, но хорошее, тоже было связано с любовью к родине и тоже должно было вылиться в какой-то украинской правде,сущность которой писатель никогда не объяснял; наконец, как и его герой, наш писатель прошел от измены к измене, от лагеря в лагерь, от крайности в крайность, едва-ли глубже осознавая свои измены, нежели его Байда». Невідомий автор, Северный вестник, 1886. №1 // Куліш, Байда і Козаки. с. 224
- ↑ або 1884, детальніше див. примітку 2 цієї статті
- ↑ Король Олександр Петрович (стаття у Енциклопедії Сучасної України)
- ↑ Про «Байду» на сцені // Куліш, Байда і Козаки. с. 271‒275
Джерела
- Грушевський М. Байда-Вишневецький в поезії й історії
- Шевельов Ю. Василь Мова і Кулішева школа в українській публіцистиці та поезії
- Закалюжний Л. «Драмована трилогія» Пантелеймона Куліша як спроба реконструкції жанру історичної драми-хроніки в українській літературі // Волинь філологічна: текст і контекст, 2008. Том 6, № 2. [1]