| Астрильд чорнощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Brunhilda erythronotos (Vieillot, 1817)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla erythronotos Estrilda erythronotos Estrilda erythronotus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд чорнощокий[3] (Brunhilda erythronotos) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Східній і Південній Африці.
Опис
.jpg)
_(6453060437).jpg)
Довжина птаха становить 12-13 см. Довжина крила становить 54,6 мм, хвоста 58 мм, дзьоба 8,89 мм, цівки 14 мм. У самців верхня частина голови, горло, груди і спина сірі або коричнювато-сірі, поцятковані тонкими чорними смужками. Покривні пера крил білі, поцятковані чорними смужками. Живіт, боки і надхвістя малиново-червоні, гузка і довгий хвіст чорні. На голові чорна "маска". Очі червонувато-карі, дзьоб біля основи сизувато-сірий, на кінці чорний, лапи сірі. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, боки у них менш червоні. У молодих птахів темні смужки в оперенні присутні лише на крилах, надхвістя у них тьмяно-червоне.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[4]
- B. e. delamerei (Sharpe, 1900) — південний захід Уганди, крайня північ Руанди, захід Кенії, Танзанія;
- B. e. erythronotos (Vieillot, 1817) — від Анголи і Намібії до Зімбабве і півночі ПАР.
Рудогузий астрильд раніше вважався підвидом чорнощокого астрильда, однак був визнаний окремим видом.
Поширення і екологія
Чорнощокі астрильди мешкають в Уганді, Руанді, Кенії, Танзанії, Анголі, Замбії, Зімбабве, Намібії, Ботсвані і Південно-Африканській Республіці. Вони живуть в сухих саванах, порослих деревами і чагарниками, часто поблизу водойм. Зустрічаються парами або невеликими зграйками до 15 птахів. Живляться переважно дрібним насінням трав, а також пагонами, квітками акації, плодами, іноді також дрібними комахами.
Сезон розмноження у чорнощоких астрильдів припадає на завершення сезону дощів і триває переважно з листопада по квітень. Гніздо має грушеподібну форму з довгим, направленим донизу трубкоподібним входом, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, розміщується високо в чагарниках або на дереві, зазвичай на зонтичній акації. Іноді на вершині справжнього гнізда розміщується фальшиве, в якому вночі часто відпочиває самець. В кладці від 4 до 6 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 14 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Тривалість життя чорнощоких астрильдів в неволі становить 11 років, однак в дикій природні вони рідко живуть більше 4 років.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Brunhilda erythronotos: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 18 січня 2023
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1817). Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle, appliquée aux arts, à l'agriculture, à l'économie rurale et domestique, à la médecine, etc (French) . Т. 12 (вид. 2nd). Paris: Deterville. с. 188.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 січня 2023.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Посилання
- Black-faced waxbill - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |