Аронштам Лазар Наумович
Народження	8 червня 1896(1896-06-08) Борзна, Чернігівської губернії
Смерть	25 березня 1938(1938-03-25) (41 рік) Москва
Країна	Республіка Польща  СРСР
Рід військ	Піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1918 — 1937
Партія	КПРС, Комуністична партія Західної Білорусі, Комуністична партія Польщі і Комуністична партія Білорусі
Член	Q17045098?
Звання	СССР Генерал-лейтенант
Війни / битви	Громадянська війна в Росії
Нагороди

Лазар Наумович Аронштам (8 червня 1896, село Борзна, Чернігівська губернія, тепер Чернігівська область — розстріляний 25 березня 1938, місто Москва) — радянський військовий діяч єврейського походження, Армійський комісар 2-го рангу^[1]. Член Військової Ради при наркомі оборони СРСР, член Військової ради Народного комісаріату оборони СРСР^[2]. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1930—1934 роках та член Президії ЦКК ВКП(б) у 1932—1934 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Народився 8 червня 1896 року в селі Борзна Чернігівської губернії (за іншими даними — в місті Ромни) в єврейській родині торговця. З 1907 по 1914 рік навчався в Лодзинському мануфактурно-промисловому училищі. З 1915 року навчався у 8-й Варшавській гімназії в Чернігові, у 1917 році закінчив 1-у Ковенську гімназію в Харкові.

Член РСДРП(б) з липня 1915 року.

З квітня по вересень 1917 року — партійний працівник комітету РСДРП(б) у Харкові. У вересні 1917 — лютому 1918 року — партійний працівник Сокольницького районного комітету РКП(б) Москви, червоногвардієць Сокольницького районного революційного комітету. У 1918 році вступив до Комуністичної спілки молоді.

У лютому — березні 1918 року — курсант 1-ї артилерійської школи в Москві. У березні — квітні 1918 року — розвідник-червоногвардієць 1-ї армії Гомельського напряму, 1-го Московського революційного загону Західного фронту. З квітня по червень 1918 року — політичний боєць Всеросійської колегії із організації та формування РСЧА на станції Тихорецька Північно-Кавказької залізниці. З липня по серпень 1918 року — політичний боєць загону Подвойського в Курську та Льгові.

У серпні — листопаді 1918 року — військовий комісар батальйону 5-го Середньоуральського стрілецького полку РСЧА. З листопада 1918 по січень 1919 року — член редакційної колегії газети «Красный боец» 3-ї армії РСЧА Східного фронту.

У січні — квітні 1919 року — військовий комісар 14-ї стрілецької дивізії 9-ї армії Південного фронту. З квітня по жовтень 1919 року — військовий комісар 3-ї бригади, з листопада 1919 по березень 1920 року — військовий комісар 1-ї бригади 14-ї стрілецької дивізії Південного фронту.

У березні 1920 — серпні 1921 року — військовий комісар 14-ї стрілецької дивізії імені Стьопіна на Кавказькому фронті.

У серпні — листопаді 1921 року — військовий комісар 28-ї стрілецької дивізії 11-ї армії РСЧА.

З листопада 1921 по квітень 1923 року навчався у Військовій академії РСЧА.

У травні 1923 — червні 1924 року — військовий комісар 4-ї стрілецької дивізії РСЧА Західного фронту.

З червня по липень 1924 року — помічник командира 5-го стрілецького корпусу з політичної частини на Західному фронті. З липня по вересень 1924 року — військовий комісар Інспекції артилерії РСЧА в Москві.

З вересня 1924 по лютий 1926 року перебував на нелегальній роботі в Польщі по лінії військової розвідки. У 1924—1925 роках — член ЦК КП Польщі і від 1924 року — секретар ЦК КП Західної Білорусі.

У лютому 1926 року заарештований польськиою владою і до січня 1928 року перебував у в'язниці. У січні 1928 року після обміну заарештованими повернувся до СРСР.

З січня по липень 1928 року — на партійній роботі в Польській секції Комінтерну в Москві. У 1928 році — військовий комісар Інспекції артилерії і бронесил РСЧА.

У липні 1928 — листопаді 1929 року — відповідальний секретар Вітебського окружного комітету КП(б) Білорусі.

У грудні 1929 — вересні 1933 року — начальник Політичного управління та член революційної військової ради Білоруського військового округу в Смоленську.

У вересні 1933 — грудні 1936 року — заступник командувача і начальник Політичного управління Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії в Хабаровську. З 1934 по 1937 роки — член Військової ради при Народному комісарові оборони СРСР.

У грудні 1936 — травні 1937 року — заступник командувача із політичної частини, начальник Політичного управління та член військової ради Московського військового округу.

У травні 1937 року — начальник Політичного управління та член військової ради Приволзького військового округу.

31 травня 1937 року заарештований органами НКВС і виключений зі складу Військової Ради при народному комісарові оборони СРСР^[3]. На слідстві до нього застосовувалися «фізичні методи впливу»^[4]. 25 березня 1938 року Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до смертної кари і в той же день розстріляний.

2 червня 1956 року посмертно реабілітований. 25 липня 1956 року відновлений в членах КПРС.

Брат Григорій із квітня 1928 по серпень 1930 року був 1-м секретарем ЦК КП Туркменістану, а також членом ЦКК ВКП(б).

• армійський комісар 2-го рангу (20.11.1935)

• орден Червоного Прапора (20.02.1928)^[5]

1. Сувениров О. Ф. Трагедия РККА 1937—1938. — М.: ТЕРРА, 1998. — 528 с. — ISBN 5-300-02220-9.
2. Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные): 1937—1941. Биографический словарь. — М.: Кучково поле; Мегаполис, 2012. — С. 40—41. — 496 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-9950-0217-8.

• http://www.rkka.ru/handbook/personal/repress/ak2r.htm [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• http://www.vrazvedka.com/imena.php [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.]