Антуан Мармонтель
фр. Antoine-François Marmontel[1]
Антуан Мармонтель, портрет роботи Léon Bonnat
Основна інформація
Дата народження	18 липня 1816(1816-07-18)[2][3][1]
Місце народження	Клермон-Ферран[1]
Дата смерті	16 січня 1898(1898-01-16)[2][3] (81 рік)
Місце смерті	IX округ Парижа, Париж
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Франція
Професії	піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Pierre-Joseph-Guillaume Zimmermannd, Victor Dourlend, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Jean-François Le Sueurd
Відомі учні	Клод Дебюссі, Жорж Бізе, Ісаак Альбеніс[4], Теодор Дюбуа, Émile Paladilhed, Венсан д'Ендіd, Франсіс Планте, Ернест Гіро, Луї Д'ємер, Альбер Лавіньяк, Antoine Simond, Arthur Letondald, Paul Wachsd, Camille Bellaigued, Hilda Thegerströmd і Gustave Gagnond
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди
Батько	Jean Rodrigue Marmonteld[1]
Мати	Gilberte Marmonteld[1]
Діти	Antonin Marmonteld
Брати, сестри	Thérèse Marmonteld
Автограф
Файли у Вікісховищі

Антуан Франсуа Мармонтель (фр. Antoine-François Marmontel; 16 липня 1816 — 16 січня 1898) — французький композитор, професор Паризької консерваторії класу фортепіано.

Мармонтель народився 16 липня 1816 року в місті Клермон-Ферран. З 1827 року вчився в Паризької консерваторії грі на фортепіано у П'єра Циммермана, композиції у Фроманталя Галеві та Ж. Ф. Лесюера, гармонії у Віктора Дурлана^[fr].

Завдяки своїм здібностям Антуан Мармонтель отримав перші премії із сольфеджіо та фортепіано і 1838 року став уже асистентом професора консерваторії із сольфеджіо, а з 1848 року він допомагав професору Ціммерманну. Мармонтель є одним з найбільших представників французької школи фортепіанної педагогіки другої половини XIX століття. У 1848—1887 роках був професором Паризької консерваторії. Його учнями стали Жорж Бізе, Клод Дебюссі, Луї Д'ємер, Маргеріт Лонґ, Еміль Вальдтейфель, Франсіс Планте та Антон Симон. Помер 16 січня 1898 року в Парижі.

Мармонтель написав велику кількість творів, близько 200 опусів. Серед них ноктюрни та романси, а також етюди, необхідні для його учнів у консерваторії.

• «L 'Art de déchiffrer» (до збірки увійшли «Сто простих етюдів»).
• 1847 — «École élémentaire de mécanisme et de style» (складається з 24 етюдів)
• «étude de mécanisme»
• «Cinq études de salon»
• «L 'Art de déchiffrer à quatre mains»
• 1887 — «Enseignement progressif et rationnel du piano» .

Твори Мармонтеля входять до числа найкращих викладацьких робіт XIX століття. Серед них:

• 1878 — «Les Pianistes célèbres». («Відомі піаністи»)
• 1880 — «Symphonistes et virtuoses»
• 1882 — «Virtuoses contemporains». («Сучасні віртуози»)
• 1884 — «Éléments d'esthétique musicale et considérations sur le beau dans les arts»
• 1987 — «Histoire du piano et de ses origines»

• Антуан Франсуа Мармонтель — внучатий племінник письменника Жана-Франсуа Мармонтеля.

• Свого сина Антуан назвав Антоненом, він став викладачем фортепіано Паризької консерваторії.

• Мармонтель, Антуан Франсуа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Біографія, Мармонтель Антуан Франсуа^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Словарь. Музыканты^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Вільні ноти авторства Antoine-François Marmontel на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)