Антуан-Лоран де Лавуазьє
фр. Antoine-Laurent de Lavoisier
Народився	26 серпня 1743(1743-08-26) Париж, Французьке королівство
Помер	8 травня 1794(1794-05-08) (50 років) Париж, Французька республіка ·обезголовлення[1]
Поховання	Errancis Cemeteryd
Країна	Французьке королівство,Перша Французька республіка
Національність	француз
Діяльність	хімік, економіст, біолог, фізик, науково-педагогічний працівник, адвокат, астроном, письменник, адміністратор
Alma mater	Правничий факультет Паризького університетуd (1764)
Галузь	хімія, фізика
Заклад	Ferme généraled
Посада	fermier générald
Вчителі	Жан-Етьєнн Геттарd Нікола Луї де Лакай і Жан-Антуан Нолле
Аспіранти, докторанти	Жан-Антуан Шаптальd Антуан Франсуа де Фуркруа Jean Noël Halléd Claude-Louis Mathieud Клод Бертолле
Членство	Лондонське королівське товариство[2] Паризьке філоматичне товариствоd Французька академія наук[3] Paris Bar Associationd Американське філософське товариство[4] Національна академія наук Італіїd
Відомий завдяки:	Закон збереження маси речовини, хімічний елемент
Батько	Albeiro-antoine lavoisierd[5]
Мати	Emilie Punctisd[5]
У шлюбі з	Марія-Анна П'єретта Польз[6][7]
Нагороди	Золота медаль (нагорода) (1766) член Лондонського королівського товариства Відомі людиd Список 72 імен на Ейфелевій вежі Конкур женераль
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Антуан Лоран Лавуазьє у Вікісховищі

Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier; 26 серпня 1743, Париж — 8 травня 1794, Париж) — французький науковець, один із засновників сучасної хімії.

Лавуазьє походив із заможної родини. Його батько був одним з 400 адвокатів, які працювали при Паризькому парламенті, і хотів, щоб син також став адвокатом. Однак Антуана більше притягували природничі науки, тому він крім юриспруденції вивчав ще й астрономію, мінералогію, математику, ботаніку, геологію, і власне хімію. Навчався у найкращих паризьких професорів.

1768 року, у віці 25 років був обраний до Французької академії наук ад'юнктом з хімії. Через 10 років став її повноцінним членом, а 1785-го — директором. Під час Конвенту він намагався врятувати академію, але йому це не вдалось, і 1793 року академія була ліквідована.

Гільйотинований у період Французької революції під час якобінського терору за звинуваченням «у змові з ворогами Франції проти французького народу, який мав на меті викрасти в нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». 1796 року Лавуазьє був посмертно реабілітований.

Значну частину прибутків витрачав на досліди. Він не рахував гроші: наприклад, досліди складу води коштували йому 50000 ліврів. Він домагався високоточної постановки експериментів, використовував досконалі прилади: зробив у це дуже великий вклад. 1775 року міністр Тюрго, який започаткував виробництво пороху у Франції, назначив його одним з 4-х його керівників. Завдяки Лавуазьє до 1788 року виробництво пороху у Франції збільшилось вдвічі.

Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння, дихання. Запопонував визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьох мінералів. Обґрунтував закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. 1789 року Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.

Також Лавуазьє досліджував властивості різних речовин за високих температур, для чого побудував величезний агрегат із двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), які концентрували сонячне світло. Для того, щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру, оптики зробили два круглих увігнутих скла, злютували їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка ще сильніше допомагала зібрати промені, була приблизно вдвічі меншою, і її виготовили звичайним способом — шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, гвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.

До такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: пісковик, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично залютованій скляній посудині з вакуумом алмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.

• 6826 Лавуазьє — астероїд, названий на честь науковця.

• Левченков С. И. . Краткий очерк истории химии [Архівовано 8 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (серпень 2020)