![]() | |
Громадянство |
Нідерланди[1] ![]() |
---|---|
Дата народження |
19 листопада 1893[2][3][…] ![]() |
Місце народження |
'с-Гравензанде ![]() |
Дата смерті |
14 березня 1976[2][3][…] (82 роки) ![]() |
Місце смерті |
Лейден ![]() |
Рід діяльності |
хімік, викладач університету ![]() |
Сфера роботи |
хімія ![]() |
Працівник у |
Лейденський університет[1] ![]() |
Посада |
ректор Лейденського університетуd ![]() |
Заклад освіти |
Утрехтський університет[5] і Лейденський університет ![]() |
Науковий керівник |
Hugo Rudolph Kruytd[5] ![]() |
Аспіранти / докторанти |
Jan Joop Hermansd[5], Johannes Marinus Stevelsd[5], George Schuitd[5], Albert Jan Stavermand[5], Frits Böttcherd[5], Jan Heinrik van Santend[5], Evert Willem Gorterd[5] і Willem Lucas Groeneveldd[6] ![]() |
Член у |
Нідерландська королівська академія наук ![]() |
![]() ![]() |
Антон Едуард ван Аркель (нар. 19 листопада 1893 — пом. 14 березня 1976) — нідерландський хімік.
Ван Аркель запропонував назви «пніктоген» і «пніктид» для позначення хімічних елементів у групі 15 (група азоту або сімейство азоту) періодичної системи.[7]
Ван Аркель разом з Яном Хендріком де Буром розробили метод отримання дуже чистого вольфраму: дисоціацію парів хлориду вольфраму на розжареному сердечнику, відомий як процес Ван Аркеля–де Бура[8]. Цей метод пізніше використовувався ним самим та іншими для багатьох інших металів і неметалів. Таким чином Ван Аркель і де Бур запропонували перший метод виготовлення чистого титану.
У 1962 році Ван Аркел став членом Нідерландської королівської академії мистецтв і наук.[9]
Примітки
- ↑ а б Leidse Hoogleraren
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Anton Eduard van Arkel — 2009.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://academictree.org/chemistry/peopleinfo.php?pid=72815
- ↑ Girolami, Gregory S. (2009). Origin of the Terms Pnictogen and Pnictide. Journal of Chemical Education. 86 (10): 1200. doi:10.1021/ed086p1200.
- ↑ Перші роботи по отриманню металу методом термічної дисоціації галоїдів були виконані на тетрахлориді цирконію. Значним вдосконаленням цього методу було відкриття, що тетрайодид цирконію дисоціює на метал і галоїд значно швидше, ніж інші галоїди. Антон Едуард ван Аркель і Ян Гендрік де Бур були авторами цього вдосконалення
- ↑ Anton Eduard van Arkel (1893 - 1976). Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 14 травня 2022.