Антоніу Жозе де Алмейда António José de Almeida
порт. António José de Almeida
6-й президент Португалії
5 жовтня 1919 — 5 жовтня 1923
Попередник	Жуау ду Канту і Каштру (президент Португалії)
Наступник	Тейшейра Гомеш (президент Португалії)
Народився	27 липня 1866(1866-07-27) або 17 липня 1866(1866-07-17)[1]  Пенакова
Помер	31 жовтня 1929(1929-10-31)[1] (63 роки)  Лісабон, Португалія[1]
Відомий як	політик, лікар, міністр
Країна	Португалія  Португальське королівство
Alma mater	Коїмбрський університет
Політична партія	партія еволюціоністів, згодом ліберально-республіканська
У шлюбі з	Maria Joana Perdigão Queiroga de Almeida
Релігія	католицтво
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Анто́ніу Жозе́ де Алме́йда (порт. António José de Almeida; 27 липня 1866, Пенакова — 31 жовтня 1929, Лісабон) — португальський лікар і політик, 6-й президент Португалії з 5 жовтня 1919 по 5 жовтня 1923 року.

Один з найпопулярніших лідерів Республіканської партії, з ранніх років приєднався до республіканських ідей.

Був студентом медицини в Коїмбрському університеті, коли опублікував в академічному журналі Ultimatum статтю під назвою «Браганса, останній». Стаття набула популярності, а сам португальський король Карлуш I визнав її образливою. Лише за втручання Мануела де Арріаги, Антоніу вдалося обмежитися до трьох місяців тюремного ув'язнення.

Після закінчення курсу медицини у 1895 році, вирушив до Анголи, а згодом — до Сан-Томе і Принсіпі, де працював лікарем до 1903 року. Повернувшись у Лісабон того ж року, вирушив до Франції, де проходив стажування у різних клініках. Повернувшись до Португалії наступного року, відразу заснував власну консультацію, коли почав поступово займатися активною політикою.

Був кандидатом від Республіканської партії у 1905 і 1906 роках, того ж року був обраний депутатом у серпні. 1906 року, перебуваючи на засіданні Палати депутатів, закликав солдатів, які були запрошені, щоб вигнати депутатів-республіканців, негайного проголошення республіки. Того ж року стає учасником одного з масонських гуртків.

Виступи Антоніу Жозе де Алмейди роблять його дуже популярним оратором серед республіканців. Під час спроби революційних подій січня 1908 року був ув'язнений, днями раніше до вбивства короля Карлуша Першого і принца Луїша Філіпе. Після звільнення відразу повертається до своєї руйнівної діяльності, вже як директор газети Національна Душа (порт. Alma Nacional).

У Тимчасовому уряді виконував обов'язки міністра внутрішніх справ, згодом займав інші високі посади і був депутатом, заснувавши у лютому 1912 року партію еволюціоністів. У січні 1911 року заснував також газету República, що протистояла демократичній партії Афонсу Кошти, хоча з ним же утворив коаліцію у березні 1916 року, в так званому уряді Священної єдності (порт. União Sagrada).

6 серпня 1919 був обраний президентом Республіки, пробувши на цій посаді до 5 жовтня 1923 року, таким чином ставши єдиним президентом, що відбув повний термін дії мандата при Першій Республіці (до 1926 року). За час свого президентства здійснив офіційний візит в Бразилію, де взяв участь у сторіччі проголошення незалежності цієї колишньої португальської колонії. Його красномовство принесло значний успіх поїздці.

За час президентства призначив 16 різних урядів та мала місце революція у жовтні 1922 року.

Помер 31 жовтня 1929 року, у Лісабоні, де пізніше йому було встановлено статую у центрі португальської столиці.

Був одружений з Марією Жоаною Пердігау Кейрога (померла у 1965 році), з якою мав 3 дітей.

• Тимчасовий уряд Португальської Республіки
• Перша Португальська Республіка
• Республіканська партія еволюціоністів Португалії
• Ліберально-республіканська партія Португалії
• Президент Португалії
• Список президентів Португалії

• Повна біографія на офіційному сайті Президенції Португальської Республіки [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite] (порт.)
• Біографія на сайті фундації^{[недоступне посилання з червня 2019]} Маріу Соареша (порт.)