Антоневич Микола
Народився	25 грудня 1840(1840-12-25)  Незвисько, Коломийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	10 липня 1919(1919-07-10) (78 років)  Львів, Польська Республіка
Поховання	Головний цвинтар у Перемишліd
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	історик, політик, публіцист, вчитель
Галузь	історія[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1]
Alma mater	Віденський університет
Знання мов	українська[1], латина, німецька і польська
Посада	посол до Галицького сейму[d]

Микола Іванович Антоневич (25 грудня 1840, с. Незвисько, нині Городенківський район, Івано-Франківська область — 10 липня 1919, Львів) — історик, громадський діяч, галицький політик москвофільського напрямку. Депутат (посол) 4-х каденцій Галицького сейму. Небіж поета Якова Головацького^[2].

Народився 25 грудня 1840 року в с. Незвисько (нині Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна) в родині о. Івана Антоневича, пароха села Рожнів.

Навчався на теологічному факультеті Віденського університету. Докторат з філософії склав 1864 року. 1865 року склав учительські екзамени. Відмовився від запрошення працювати в Харківському університеті. З 1865 року заступник учителя ґімназії в Перемишлі, з 1866 року ґімназії в Дрогобичі. З 1867 року депутат Дрогобицької повітової ради та управи, згодом — міської ради. У 1874—1900 роках професор ґімназії в Перемишлі. Член «Руської бесіди» в Перемишлі, почесний член Товариства імені Михайла Качковського, інших москвофільських товариств. Відзначався неабиякою енергією, ненавистю до українців, промови — сміливістю, діловитістю, ерудицією.

Посол до Галицького сойму:

• 3-го скликання (1873—1876 роки), дообраний на додаткових виборах від III курії в окрузі Дрогобич, член «Руського клубу»^[2].
• 4-го скликання, 1882 року був обраний замість померлого о. Ясеницького Павла в окрузі Турка — Бориня^[2].
• 5-го скликання (1883—1889 роки), від IV курії в окрузі Стрий—Сколе, член «Руського клубу»^[2].
• 6-го скликання (1889—1895 роки), від IV курії в окрузі Стрий, член «Руського клубу», вийшов з нього 1892 року; 1894—1895 — член «Клубу староруської партії»^[2].

Один з найзапекліших москвофілів і найталановитіших соймових політиків. Завзято боровся проти «нової ери». У 1914 році одразу ж після оголошення Австро-Угорщиною війни Росії був заарештований за участь у москвофільському русі й поміщений до концтабору Талергоф.

Мешкав у Львові в будинку на вулиці Святого Войцеха, 2 (нині — вулиця Довбуша)^[3].

Помер 10 липня 1919 року у Львові. Похований у м. Перемишль.

Автор популярних історичних праць, цінних спогадів:

• Галицко-русская политика. Записки посла д-ра Ник. Антоневича. — Львов, 1891.
• Наше нінешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1907. — Ч. I.
• Наше нінешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1910. — Ч. II.^[2].

• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik siedmnasty, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 796 s. (пол.)