Антинополь дав.-гр. Ἀντινόου πόλις ![]() | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
![]() | ||||
Основні дані | ||||
27°48′27″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 27.8075° пн. ш. 30.872777777778° сх. д. | ||||
Країна |
![]() ![]() | |||
Адмінодиниця |
Мінья (губернаторство) ![]() | |||
Населення |
7155 осіб (11 листопада 2006)[1] ![]() | |||
Висота НРМ |
52 ± 1 м[2] ![]() | |||
Часовий пояс |
UTC+2 ![]() | |||
GeoNames | 359989 | |||
OSM | ↑3726175 ·R (Мінья (губернаторство)) | |||
Міська влада | ||||
Мапа | ||||
![]() | ||||
| ||||
| ||||
![]() ![]() |
Антинополь — місто в Єгипті, засноване римським імператором Адріаном (24 січня 76 — 10 липня 138) на честь свого фаворита та коханого Антіноя, який за загадкових обставин потонув у Нілі[3]
За часів Нового царства на цьому місці існувало місто Хірве, де знаходився великий храм Рамсеса II, куди приходили жителі таких відомих міст як Хемену та Авну. Хірве розташовувалося у XV септі Унут, який в подальшому став відомий як Гермополіський південний ном.
122 року на місці Хірве було засновано Антінополь (завершено будівельні роботи 130 року). Усі попередні будівлі, включаючи некрополь, було знесено і замінено, окрім храму Рамзеса II[4][5]. Адріан також мав політичні мотиви для створення нового міста, яке мало стати першим еллінським містом у регіоні Середнього Нілу, таким чином слугуючи бастіоном грецької культури на території Єгипту. Щоб спонукати єгиптян інтегруватися до грецької культури, він дозволив грекам і єгиптянам у місті одружуватися і дозволив зберегти Беса як головне божество міста, яке ним було за часів Хірве, поряд з обожнюваним Антиноєм.
Місто розташовувалося майже навпроти Гермополіс і було з'єднане з Береніс дорогою Віа Адріана.
З 131 року у місті проводилися щорічні ігри Антиної, які вважалися найважливішими в Римському Єгипті. Заходи включали спортивні змагання, стрибки на колісницях та кінні біги, а також художні та музичні фестивалі з призами, зокрема надання громадянства, грошей, жетонів та безкоштовного довічного утримання[6].
З середини III ст. тут знаходилася резиденція християнського єпископа. Але місто переважно залишалося поганським, місцева знать й жрецтво пручалося християнізації. Лише за часів імператора Феодосія I вдалося христянізувати Антинополь. Продовжував зростати і у візантійську епоху, але при цьому в ньому все ще практикувалися чаклунство і магія, що збереглися з античності.
З захоплення Єгипту арабами у VII ст. поступово відбувається занепад міста. Остаточно його було покинуто у X ст. Тут продовжував розташовуватися потужний греко-римський храм до XIX ст., що він був зруйнований арабами на будівництво цементного завода. Протягом століть камінь з римського міста вивозився на будівництво будинків і мечетей. До XVIII ст. руїни Антинополя все ще були помітно, про що писали європейські мандрівники. Проте у XIX ст. Антинополь був майже повністю зруйновано місцевими мешканцями та промисловцями, оскільки крейда та вапняк спалювалися для отримання порошку, тоді як камінь використовувався при будівництві прилеглої греблі та цукрового заводу.
Сьогодні на місці Антинополя розташоване невеличке село Ель-Шейх-Ібада.
У 1965—1966 роках італійська експедиція виявила тут 13 гробниць додинастичної епохи. Однак тут немає жодних пам'яток епохи Давнього і Середнього царств. Найдавніша монументальна споруда відноситься до епохи Нового царства. В подальшому виявили гробниці додинастичної епохи, фрагменти пілонів двору та гіпостильного залу храму Рамсеса II, присвяченого богам Хмуна і Геліополя, картуші фараонів Мернептаха та Рамсеса III. Досі збереглися на своєму місці кілька колон храму Рамсеса II: чотири на фасаді, п'ять з північного боку та чотири з південного.
Примітки
- ↑ http://www.webcitation.org/69vrAHgET
- ↑ http://www.geonames.org/359989
- ↑ Лисенко, Адріан (10 листопада 2023). П’ять колосків. University of Calgary Press. doi:10.2307/jj.8816122. ISBN 978-1-77385-506-6.
- ↑ Lambert, Royston. Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous. — George Weidenfeld & Nicolson, 1984
- ↑ Cockle, Walter Eric Harold (2005), Hornblower, Simon; Spawforth, Antony (eds.), Antinoöpolis, The Oxford Classical Dictionary (англ.), Oxford University Press, ISBN 978-0-19-860641-3
- ↑ Lambert, Royston. Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous. — George Weidenfeld & Nicolson, 1984, р.149, 205
![]() |
Це незавершена стаття з географії Єгипту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |