Анскулінґ, також анскулінг або школозрік — неформальний спосіб навчання, який визначає діяльність, обрану учнем, основним засобом навчання. Анскулери навчаються через свій життєвий досвід, зосібна через гру, домашні обов’язки, особисті зацікавлення, допитливість та соціальну взаємодію. Хоч анскулери можуть час від часу записуватися на курси, сам анскулінґ ставить під сумнів доцільність стандартизованого навчального плану, закріплений розклад навчання, оцінювання, стандартизоване тестування, примусову взаємодію з дітьми своєї вікової групи, примус виконувати домашнє завдання, ефективність прослуховування уроків, виконання наказів авторитетної особи та інші характерні речі традиційних шкіл задля навчання.

Термін анскулінґ був уведений у 1970-х роках і використовувався педагогом Джоном Голтом, якого багато хто вважає батьком цієї ідеї. Анскулінґ часто розглядають як підвид домашнього навчання, однак хоч домашнє навчання було предметом широких публічних дебатів, анскулінґові приділялося відносно мало уваги ЗМІ і став він популярним лише в останні роки.

Основна передумова анскулінґу полягає в тому, що навчання це природний процес, який триває безперервно^[2], і що діти народжені вчитися^[3].

Багато хто з анскулерів вважає, що учні пропускають практичний, раптовий і реальний спільноті досвід, коли їхні освітні можливості загорожені у межах шкільної будівлі^[4].

Психологи задокументували багато відмінностей між дітьми в тому, як вони навчаються^[5]. Люди відрізняються своїми стилями навчання, тобто тим, як вони віддають перевагу здобувати нову інформацію. Утім, дослідження не продемонстрували жодних доказів існування стилів навчання, а також того, що ця переваги від них не пов'язана з покращенням засвоєння матеріалу або підвищенням успішності^[6].

Прихильники анскулінґу стверджують, що він краще підготовлений для прийняття відмінностей між учнями, на відміну від традіційних шкіл, які вимагають від кожного вивчати предмет у єдиний спосіб, у єдиному темпі та у єдиний час, без огляду на поточні та можливі майбутні потреби, зацікавлення, наміри чи попередні знання про цю тему^[7]. У традиційних школах учителі рідко оцінюють окремого учня інакше, ніж інших, і хоча вчителі часто використовують різні засоби, це відбувається іноді випадково і не завжди відносно окремої особи^[8]. 

Психологи з розвитку відзначають, що так само, як діти досягають етапів розвитку в різному віці, діти також готові навчатися різних речей у різному віці^[5]. Прихильники анскулінґу стверджують, що подібно до того, як діти вчаться ходити у нормальному проміжку від восьми до п’ятнадцяти місяців, вони готові навчитися читати у різному віці. Природне навчання спричиняє набагато більші зміни у поведінці, ніж традиційне, хоча й не обов’язково призводить до збільшення обсягу вивченої інформації^[9]. Традиційна освіта вимагає, щоб усі діти починали читати одночасно, і як наслідок, деяким таким дітям стає нудно через те, що подібну тему вони були готові вивчити раніше, а інші, що навіть гірше, відчуювать труднощі тому, що ще не готові до цього^[10].

Деякі школи застосовують відносно непримусові та спільні підходи які гармоніюють з філософією анскулінґу^[11]. До прикладу, Садберійські школи – демократично керовані заклади без наказу що робити і у якому навчання лежить під керівництвом дитини таким чином, що доповнює домашню освіту та включає у процес батьків^[11].

Батьки вирішують відмовлятися від школи з різних причин, багато яких збігаються з причинами домашнього навчання. Батьки це роблять щоби:

• посилити зв’язок між батьками та дитиною і збільшити час проведений із сім'єю, тоді коли школа усе це зменшує і створює в усіх страх^[12].
• забезпечити своїм дітям ефективніше навчання, бо, як стведжують батьки, у школах навчають багато непотрібного^[12][13], вчать виконувати накази^[12][13], через що діти неспроможні виконувати нові незвичні завдання.
• дати більшу свободу у прийнятті того, щó, коли, з ким і як навчатися, тоді коли у школах усе це, як стверджують батьки, визначили наперед^[13].
• мати більший вплив на групу однолітнів та наставників своєї дитини, забезпечити їм участь у житті своєї громади з людьми старшого та молодшого віків і тому навчити їх знаходити своє місце у різноманітних групах^[13][14]. Нагоди для анскулерів зустрічатися та взаємодіяти з іншими нешколярами в останні роки збільшилися, що дозволяє їм взаємодіяти з іншими дітьми зі схожим досвідом^[15].

Анскулінґ може розширити розмаїття людей і місць, з якими стикається анскулер. У середньому позашколярі, можуть бути зрілішими, ніж їхні однолітки^[16][17], що, як деякі вважають, є результатом широкого кола людей, з якими вони мають можливість спілкуватися^[18].

Як і форма домашнього навчання, анскулінґ стикається з багатьма такими же критичними зауваженнями. Його критика, зосереджена зокрема на тому, що анскулери не зможуть отримати достатню освіту, пропустять багато важливих для їхнього майбутнього речей, не розвинуть соціальних навичок, структури, дисципліни і мотивації та не будуть здатні давати собі раду у незручних ситуаціях, як їхні однолітки, що відвідували школу^[19]. Деякі навіть кажуть, що анскулери, які не мають достатньої мотивації чи цікавості до критичних сфер, можуть бути гіршими за своїх однолітків^[4][20].

У дослідженні 2006 року серед дітей віком від п’яти до десяти років у чотирьох із семи досліджуваних категоріях анскулери отримали менше балів за тих, що навчалися у традиційній школах, і у всіх семи категоріях значно менше за тих, хто був на домашньому навчанні^[21].

Прихильники анскулінґу же з цим не погоджуються, стверджуючи, що у порівнянні з традиційним навчанням, самоосвіта є набагато ефективнішою, надійнішою і більш дружньою до дитини, що вона зберігає вроджену цікавість, задоволення від навчання й бажання відкривати нове, підтримує креативність, індивідуальність та інновативність, учить орієнтуватися в незручних ситуаціях, заохочує дітей стати частиною суспільства, показує, як самостійно та відповідально ставитися до себе і свого оточення, дає їм зрозуміти, чому певні властивості, навички, здібності, цінності та норми є важливими і загалом краще готує дитину до життя в «реальному світі» поза школою. ^[4]

• Домашнє навчання
• Anti-schooling activism
• Alternative school
• Anarchistic free school
• Autodidacticism
• Democratic education
• Deschooling Society
• Gifted education
• Montessori method
• Not Back to School Camp, an annual gathering of over 100 unschoolers ages 13 to 18
• Reggio Emilia approach
• Special education
• Taking Children Seriously
• The Teenage Liberation Handbook(The Teenage Liberation Handbook: How to Quit School and Get a Real Life and Education)
• Waldorf Education

• Mary Griffith (1998). The Unschooling Handbook: How to Use the Whole World As Your Child's Classroom. Three Rivers Press. ISBN 978-0761512769.
• Grace Llewelyn (1998). The Teenage Liberation Handbook: How to Quit School and Get a Real Life and Education. Lowry House Pub. ISBN 978-0962959172.
• Grace Llewelyn; Amy Silver (2001). Guerrilla Learning: How to Give Your Kids a Real Education With or Without School. Wiley. ISBN 978-0471349600.
• John Taylor Gatto (2000). The Underground History of American Education: A School Teacher's Intimate Investigation Into the Problem of Modern Schooling. Odysseus Group. ISBN 978-0945700043.
• The Underground History of American Education by John Taylor Gatto (complete download)
• Nanda Van Gestel (Author), Jan Hunt (Author), Daniel Quinn (Author), Rue Kream (Author) & 5 more (2008). The Unschooling Unmanual. The Natural Child Project. ISBN 978-0968575451.

• «Чому школи не виховують – вітальна промова «Учитель року»
• Усе, що ми думаємо про навчання, невірно! – Інтерв’ю з Гатто (завантажити PDF-файл)
• Що таке самостійна освіта?
• Unschooling, каталог посилань Open Directory Project
• Joyfully Rejoycing by Joyce Fetteroll
• Living Joyfully with Unschooling by Pam Laricchia

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.