селище Андріївка
[[Герб являє собою зображення на блакитному фоні. У центрі знаходиться червона квітка з п'ятьма пелюстками і жовтою серединкою, що росте із зеленого кургану. У квітки є зелене листя і два завитки з обох боків. Над квіткою зображений срібний півмісяць.]]
Залізнична станція Шебелинка
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Тер. громада	Донецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63040070020012831
Основні дані
Засновано	1611
Перша згадка	1102
Магдебурзьке право	1765
Статус	із 2024 року
Площа	15,8nb км²
Населення	▼ 7960 (01.01.2025)[1]
Густота	502 осіб/км²;
Поштовий індекс	64220
Телефонний код	+380 5749
Географічні координати	49°32′5″ пн. ш. 36°37′17″ сх. д. / 49.53472° пн. ш. 36.62139° сх. д. / 49.53472; 36.62139
Висота над рівнем моря	95 м
Водойма	р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція:	Шебелинка
До станції:	3 км
До райцентру:
- автошляхами:	76 км
До обл. центру:
- залізницею:	65 км
- автошляхами:	69,2 км
Селищна влада
Адреса	64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40
Карта
Андріївка
Андріївка Андріївка
Андріївка у Вікісховищі

Андріївка (у XIX столітті — Новоборисоглєбськ) — селище в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області, на березі річки Сіверський Донець. Населення — 9705 осіб.

Селище міського типу Андріївка розташоване за 69 км від обласного центру та 76 км від районного центру, на лівому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 2 км розташоване озеро Лиман, на протилежному березі — смт Донець.

Через селище пролягає автошлях районного значення Р78 та залізнична лінія Харків — Лиман, на якій знаходяться станція Шебелинка та зупинний пункт Андріївка. До селища примикають великі лісові масиви (дуб, сосна).

Територія селища була заселена ще в V—IV тисячолітті до н. е. Про це свідчать залишки трьох поселень епохи неоліту.

Засноване у 1663 році. За козацьких часів належала до Балаклійського полку, а після його ліквідації у 1676 році — Харківському. 1679 року селище стало частиною Ізюмської оборонної лінії. Від 1685 року Андріївська сотня була підпорядкована Ізюмському полкові, у складі якого перебувала до припинення його існування у 1765 році.

За даними на 1864 рік у казенному селі, центрі Андріївської волості Зміївського повіту, мешкало 5159 осіб (2842 чоловічої статі та 2317 — жіночої), налічувалось 978 дворових господарств, існували 2 православні церкви та станова квартира, відбувалось 5 ярмарків на рік^[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 11 663 осіб^[3].

Навесні 1817 року Андріївка стала військовим поселенням^[4]. Тут був розквартирований Борисоглібський уланський полк, в зв'язку з чим її перейменували в Новоборисоглібськ. Після скасування системи військових поселень Андріївка стала селом Зміївського повіту Харківської губернії. На початку XX століття чисельність населення становила близько 6 тис. осіб^[5].

Опис села в дореволюційний час, до 1917 року, згадується в книзі Петра Шелеста^[6].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 197 осіб^[7] (за іншими даними — щонайменше 246 жителів селища^[8]).

У листопаді 2017 року в Андріївці відбувся спалах епідемії на гепатит А, внаслідок чого захворіли 29 осіб. Причиною спалаху хвороби стало утримання у селищі джерел водопостачання неналежному стані, а також недостатнє забезпечення населення людей якісною питною водою^[9].

У 2020 році компанія «Нафтогаз України» запустила пілотну сонячну електростанцію потужністю 0,999 МВт^[10].

12 червня 2020 року, в ході децентралізації, Андріївська селищна рада об'єднана з Донецькою селищною громадою.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, селище міського типу увійшло до складу Ізюмського району^[11].

9 березня 2022 року відбувся бій між військовими Державної прикордонної служби та ДРГ росіян — ворог здійснив напад на блокпост. ДРГ була розгромлена, особовий склад почав втікати — при цьому вони кинули посеред поля свого пораненого^[12].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[13]:

Герб селища відомий з печатки 1765 року і має козацьке походження. У щиті квітка що проростає із землі над якою півмісяць рогами догори^{[джерело не вказане 1323 дні]}.

На околиці села, за сосновим бором, розташований дослідно-випробувальний полігон Науково-дослідного та проєктно-конструкторського інституту «Молнія», що діє на базі харківської Політехніки. На полігоні досліджуються впливи на техніку природних блискавок і штучних електромагнітних розрядів — від звичайного іскріння на залізниці до імпульсу ядерного вибуху тощо^[14].

• Перцев Іван Матвійович — доктор фармацевтичних наук, співрозробник мазей «Левомеколь» та «Левосин».
• Шевченко Борис Демидович (1904—1944) — полковник, Герой Радянського Союзу, уродженець смт Андріївки.
• У селі народився та зростав Петро Шелест (1908—1996) — партійний державний діяч УРСР та СРСР. Перший секретар ЦК КП України (1963—1972).

• 
  Лікарня
• 
  Будинок дитячої та юнацької творчості
• 
  Будинок культури
• 
  Храм Різдва Пресвятої Богородиці
• 
  Меморіальна дошка ліквідаторам та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС
• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку
• 
  Пам'ятник невідомому солдату

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)

• Д. Ф. Клочан. Андріївка / Д. Ф. Клочан // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. — Т. 21: Харківська область. — С. 161—173.
• Погода в селі Андріївка. [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
• ВРУ. [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Це незавершена стаття про Харківську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.