Наталь Вахнянин
Анатоль Вахнянин. Худ. Корнило Устиянович, 1887 р.
Ім'я при народженні	Вахнянин Анатоль Климович
Народився	19 вересня 1841(1841-09-19) м. Сенява, нині Польща
Помер	11 лютого 1908(1908-02-11) (66 років) м. Львів, нині Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	громадсько-політичний діяч, композитор, педагог, журналіст.
Відомий завдяки	директор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка
Alma mater	Віденський університет
Відомі учні	Гладилович Людвиґ-Микола
Знання мов	українська, німецька і польська
Посада	посол до Райхсрату, посол до Галицького сейму
Партія	«Народна Рада»
перший голова товариства «Просвіта»
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Анато́ль (Наталь^[1]) Вахня́нин (19 вересня 1841, Сенява — 11 лютого 1908, Львів) — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст.

Народився 19 вересня 1841 року в місті Сеняві, нині Переворський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща (тоді Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) поблизу Перемишля в родині о. Климента Вахнянина та його дружини Кароліни Файт — доньки чеського офіцера.

3 1852 року навчався у Перемишльській гімназії. У 1859–1863 роках вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю.

1865 року організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях.

Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, 1867 року організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою.

Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії.

Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта» (8 грудня 1868–1869).

Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл.

1867–1870 — редактор «Правди», «Письма з Просвіти» (1878–1879), співредактор «Діла», організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян» (1891).

24 жовтня 1885 року разом із Юліаном Романчуком організував народовську політичну організацію «Народна Рада», яка продовжила ідеї Головної Руської Ради.

1890 року разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині.

У 1894–1900 роках двічі обраний депутатом Райхсрату (австрійського парламенту) від округу № 16 (Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів)^[2]. У 1895—1901 роках був послом до Галицького сейму від Сокальського повіту.

У 1903 році заснував Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (пізніше — Львівська консерваторія) і став його першим директором.

Був засновником та керівником Союзу співацьких і музичних товариств.

Портрет Анатоля Вахнянина написав художник Корнило Устиянович.^[3]

Анатоль Вахнянин помер 11 лютого 1908 року у віці 66 років у Львові, похований у родинному гробівці на 72 полі Личаківського цвинтаря.

Племінник Анатоля Вахнянина, Богдан — також згодом відомий композитор, автор низки хорових творів на слова Шевченка.

Його дідом та бабусею по батьківській лінії були о. Яків Вахнянин та Єва (Євдокія) з роду Ваньковичів гербу Лис.^[4]

По материнській лінії походив з роду Вейтів. Його дід, капітан австрійської імператорської армії Ігнацій Вейт (1764—1831 рр.), який народився у північній Чехії в м. Грюліх (нині Краліки), служив у полку, з яким пройшов через Сілезію та Західну Галичину до Ярослава та Перемишля. Помер у 1831 р. в Перемишлі під час епідемії холери. Серед інших родичів Анатоля Вахнянина по цій лінії онуком рідного брата його матері Вільгельма був прем'єр-міністр Польщі Казимир Світальський^[5].

Автор опери «Купало» (1870–1892, поставлена 1929 року в Харкові), музики до драм Тараса Шевченка «Назар Стодоля», Федора Заревича «Бондарівна», хорів, пісень, а також літературних творів — «Три тополі», «Оповідання і гуморески» (1902), «Споминів з життя» (1908), шкільних підручників.

Автор музики до відомої пісні «Шалійте, Шалійте, скажені кати!» (1889 р.).

У 1991 році у Львові на честь Вахнянина була названа вулиця. Також на його честь названі кілька вулиць в інших містах України.

• Батенко Т. Анатоль Вахнянин: біля джерел національного відродження. — Львів, 1998.
• Горак Я. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (Климович) // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 233—239. — ISBN 978-966-914-034-0.
• Жадько В. О.  Український некрополь. — К., 2005. — С. 138.
• Кізченко В. І. Вахнянин Анатоль Климентійович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 450. — ISBN 966-00-0734-5.
• Вахнянин Анатоль Климович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 107 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Пархоменко Л. Вахнянин, Анатоль // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 315

• Вахнянин Анатоль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.