Анастасевич Василь Григорович
Народився	28 лютого (11 березня) 1775[1][2][3] або 1775[4] Київ, Російська імперія[1][2] або Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер	16 (28) лютого 1845[1][2][3] або 1845[4] Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Країна	Російська імперія
Діяльність	поет, бібліограф, перекладач, видавець, censor
Сфера роботи	бібліографічна діяльність[d][5], перекладацтво[d][5] і видавнича справа[5]
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Мова творів	російська

Васи́ль Григо́рович Анастасе́вич (28 лютого (11 березня за новим стилем) 1775, Київ — 16 лютого (28 лютого за новим стилем) 1845) — бібліограф, письменник і перекладач, видавець.

Народився в Києві. Син члена Київського магістрату. Вчився в Києво-Могилянській академії, де дійшов до філософського класу (1793). Навчався в І. Фальковського, брав участь у діяльності Вільного піїтичного товариства, яке той організував. У 1795 році стражником до Малоросійського корпусу піших стрільців^[6]. Подорожуючи Україною, вів щоденники, зокрема «Записки из Херсона в Крым и обратно»^[7]. Служив квартирмейстером у Києві та Полоцьку, потім у 1809—1816 роках — помічником начальника відділу польського та малоросійського права. З 1817 року — секретар у мецената графа М. Румянцева.

Бібліографічну діяльність розпочав 1811 року виданням журналу «Улей», який виходив у 1811—1812 роках. Його теоретична стаття «Про бібліографію» в цьому журналі поклала початок теорії бібліографії в Росії. Друкувався в «Украинском вестнике», «Северном вестнике» та інших. Висунув багато продуктивних ідей; деякі з них були втілені ще за його життя: поточний критичний огляд літератури, поточна бібліографічна реєстрація на підставі обов'язкового примірника. У 1820 році склав каталог «Роспись российским книгам для чтения библиотеки В. Плавильщикова» із 6-ма додатками, де зареєстровано й українські книжки. Матеріали описано de visu, праця зберегла бібліографічне значення й досі. Від 1826 року працював цензором Головного цензурного комітету, 1830 року його звільнено за надання дозволу до друку віршів А. Міцкевича.

До кінця життя вважав Україну своєю батьківщиною, збирав і публікував матеріали з її історії та етнографії. Був близький до митрополита Євгенія (Болховітінова). Бібліотека й архів Анастасевича, що склав разом близько 100 мішків, протягом 18 років пролежали у вогкому сараї, були продані з аукціону «на пуди». Рештки архіву зберігаються в Російській публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі.

Помер у Санкт-Петербурзі.

Анастасевич — автор ряду бібліографічних праць, які є цінними посібниками для вивчення російської та української друкованої продукції 18 — початку 19 століть. У статтях Анастасевича на літературні та історичні теми є матеріали з історії та етнографії України.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

• Сірополко С. Василь Анастасевич як бібліограф і книголюб. «Українська книга», 1937, № 2
• Лотман Ю. М. К характеристике мировоззрения Анастасевича. «Ученые записки Тартуского университета», 1958, № 65
• Брискман М. А. В. Г. Анастасевич. М., 1958
• Брискман М. А. Новые материалы о В. Г. Анастасевиче. «Книга: Исследования и материалы», 1975, сб. 30.

• Осмоловська О. А. Анастасевич, Василь Григорович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.