Анадва ВХ
ВХ
Призначення:	бомбардувальник
Перший політ:	9 липня 1916 року
Період використання:	1916—1923
На озброєнні у:	Російська імперія
Виробник:	Анатра
Всього збудовано:	4
Модифікації:	ВХ
Конструктор:	В. М. Хіоні
Екіпаж:	6 осіб
Крейсерська швидкість:	121 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	140 км/год
Дальність польоту:	450 км
Практична стеля:	4000 м
Швидкопідйомність:	132 м/с
Довжина:	8.10 м
Розмах крила:	19.10 м
Площа крила:	62.00 м²
Порожній:	1280 кг
Споряджений:	1930 кг
Двигуни:	4 Сальмсон
Тяга (потужність):	2 х 120 к.с.
Підвісне озброєння:	до 350 кг бомб
Кулеметне озброєння:	до 5 кулеметів

Анадва́ ВХ (рос. Анадва ВХ) — двофюзеляжний тристійковий біплан, найбільший аероплан, збудований на заводі «Анатра», спроектований льотчиком-випробувачем заводу В. М. Хіоні (інші назви машини — «Двохвістка Хіоні», тип ВХ, «Анатра-Хіоні»). Літак складався з двох фюзеляжів від «Анаде», об'єднаних загальною біплановою коробкою і оперенням.

Крила на першому літаку були нові, але з використанням нервюр «Анаде». Хвостове оперення — двофюзеляжної схеми. Елерони тільки на верхньому крилі.

Пілот розташовувався в лівому фюзеляжі, спостерігач — в правому. На верхньому крилі була зроблена виступаюча вперед неглибока гондола для стрільця. На крайніх передніх стійках коробки крил були зроблені поворотні поверхні шириною 0,5 м для компенсації завертаючого моменту при зупинці одного двигуна (що не виправдали себе). Екіпаж спочатку складався з трьох чоловік, потім з шести.

Літак був побудований за проектом В. М. Хіоні в двох екземплярах. При його будівництві вперше був застосований А. К. Михалькевичем своєрідний плазово-шаблонний метод виробництва. На фанерних плазах був розкреслений в натуру весь літак — його теоретичні контури, перетини, вузли, проводка керування і інші. З плазів бралися криві лінії перетинів за допомогою фанерних шаблонів, по ним визначалися відстані, кути тощо. Літак був випущений 30 червня 1916 р. спочатку з двома двигунами «Гном-Моносупап» в 100 к. с., з якими і випробовувався (акт від 9 липня 1916 р.). Потім були узяті фюзеляжі від «Анасаля», перероблена коробка крил і збільшений їх розмах. Двигуни «Сальмсон» потужністю 140 к. с. Перші випробування проводив сам В. М. Хіоні, після нього літали військові льотчики. У другому варіанті літак був випробуваний 5 травня 1917 р. Загальна оцінка зводилася до того, що літак не мав переваг перед одномоторним. Проте вважалося, що як легкий бомбардувальник літак може бути використаний, і в 1917 р. ескадра повітряних кораблів, що зазнавала труднощі з постачанням її «Муромцями», зробила замовлення на 50 екземплярів цих «Двохвосток». У журналі технічного комітету Управління повітряного флоту від 18 липня було дано висновок про цей літак. 3 листопада 1917 р. замовлення Ескадри було оформлене. Проте через ситуацію, яка склалась в країні, замовлення не було виконано.

Літом того ж року в Одесі випробовувався третій, поплавковий, екземпляр «Анадва». Випробування закінчилися катастрофою. 11 серпня літак з авіаконструктором за штурвалом розбився при посадці на воду. Сам Хіоні не постраждав, але пасажир, що сидів у верхній гондолі, випав звідти і потонув. Це поставило хрест на подальшій кар'єрі машини.

У 1921 році, після закінчення громадянської війни Хіоні повернувся до свого дореволюційного проекту і побудував четвертий екземпляр «Анадва ВХ», вже з 160-сильними моторами. Радіатори були вписані в контур верхнього крила, як це робилося на багатьох німецьких і австрійських машинах. Над центропланом нижнього крила між фюзеляжами розташовувався крупний сигароподібний бензиновий бак. Літак також відрізняла дещо змінена форма хвостового оперення з роговою компенсацією керма повороту і невелике додаткове вертикальне кермо, укріплене на зовнішніх міжкрильних стійках. За задумом конструктора вони допомагали компенсувати повертаючий момент у разі відмови одного з двигунів. У назві машини вже не фігурувало прізвище колишнього власника заводу, що встиг на той час виїхати на «історичну батьківщину». Апарат випробовувався під маркою «Хіоні № 4».

Переконавшись в надійності нової машини, Хіоні перелетів на ній до Москви, де зробив декілька демонстраційних польотів. Але за оцінкою фахівців, конструкція літака була морально застарілою, а його льотні характеристики далеко відставали від вимог часу. У результаті «Хіоні № 4» також залишився в єдиному екземплярі, а в 1923 році його відправили на злом.

• www.airwar.ru Анадва ВХ [Архівовано 9 серпня 2007 у Wayback Machine.]
• http://www.eroplan.boom.ru/