Альфред фон Губіцкі
нім. Alfred Ritter von Hubicki
Губіцкі (другий ліворуч) і Ганс-Горст фон Некер (другий праворуч) із штабними офіцерами (Львів, липень 1941).
Народився	5 лютого 1887(1887-02-05)  Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, СРСР
Помер	14 липня 1971(1971-07-14) (84 роки)  Відень, Австрія
Країна	Австрія
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Віденський університет
Науковий ступінь	доктор права
Учасник	Перша світова війна, Друга світова війна і Military occupation of the Slovak Republicd
Роки активності	з 1905
Військове звання	Генерал танкових військ
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Альфред Ріттер фон Губіцкі (нім. Alfred Ritter von Hubicki; 5 лютого 1887, Фрідріхсдорф — 14 липня 1971, Відень) — австрійський і німецький офіцер, доктор права, генерал танкових військ вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

З 1905 року навчався в артилерійському кадетському училищі у Відні, потім служив у 4-му дивізіоні артилерійського полку Австро-Угорської армії, з 1909 року — в 7-у артилерійському дивізіоні в місті Арад. В 1911 році вступив у Військову академію у Відні. В 1914 році прийнятий на службу в Генштаб. Учасник Першої світової війни, командував підрозділом альпійських стрільців на Італійському фронті. Після війни продовжив службу в австрійській армії, паралельно навчався у Віденському університеті. В 1935 році призначений в Генеральну інспекцію Міністерства оборони.

З 1936 року — командир швидкої (моторизованої) дивізії, яка, після аншлюсу 1 квітня 1938 року увійшла до складу вермахту і була перейменована у 4-ту легку дивізію (з 3 січня 1940 року — 9-та танкова дивізія), проте Губіцкі залишався її командиром. Учасник Польської, Французької і Балканської кампаній, а також Німецько-радянської війни. 15 квітня 1942 року відправлений у резерв. 31 липня 1942 року очолив генеральне командування Шельде, згодом перетворене на 89-й армійський корпус. Командував корпусом до 17 грудня 1942 і з 30 квітня по 1 червня 1943 року, після чого очолив штаб поповнення «Центр», в липні — 2-й спеціальний штаб ОКГ, в грудні 1943 року — німецьку військову місію в Словаччині. В жовтні 1944 року знову переведений в резерв. 31 березня 1945 року звільнений у відставку.

• Лейтенант (1907)
• Гауптман (1915)
• Генерал-майор (24 грудня 1935)
• Генерал-лейтенант (1 серпня 1940)
• Генерал танкових військ (1 жовтня 1942)

• Ювілейний хрест (1908)
• Бронзова і срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами — нагороджений двічі.
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
  • золотий знак
  • золотий почесний знак
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (18 вересня 1939)
  • 1-го класу (23 вересня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (20 квітня 1941) — за заслуги під час Балканської кампанії.
• Німецький хрест в золоті (22 квітня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (9 вересня 1942)

• Theodor von Zeynek, Peter Broucek (Hrsg.): Ein Offizier im Generalstabskorps erinnert sich, Böhlau Verlag, Wien/Köln/Weimar 2009, ISBN 978-3-205-78149-3, S. 274.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 407.

• Біографія.
• Звання і нагороди.